У виданнях творів Ганса Хрістіана Андерсена, які побачили світ уже після розвалу Радянського Союзу, можна прочитати тексти, дещо відмінні від усім відомих. Уважні люди знають, що комуністична влада цензурувала навіть дитячі казки.
Коли більшість із нас були ще маленькими, чимало казкових скарбів від нас були сховані. Андерсена ще читали, це «Нарнію» неможливо було знайти… Але чи не в кожній з казок Андерсена присутня заборонена в СРСР тема – віра в Бога. «Снігова королева», «Дикі лебеді», «Русалонька» – всі ці казки мали релігійний сенс, у них були частими згадки про Бога, Євангеліє, ангелів, священиків, як і різних християнських цінностей.
Наприклад, із «радянської», так би мовити, версії казки «Снігова королева» було викреслено важливі слова, які дозволяють поглянути на цей твір зовсім з іншого боку. Насправді ж ця казка просякнута глибоко релігійним змістом. У ній учні злого Троля зібралися посміятися не тільки над усіма людьми, як написано в «радянському» варіанті, але й над ангелами і Богом. Коли Кай і Герда гуляли разом – дівчинка співала хлопчикові псалом, де згадувалося про троянди. Кай, своєю чергою, підспівував: «Троянди квітнуть, принада й краса, ми скоро побачим Дитятко Христа». Далі Андерсен писав: «Діти співали, узявшись за руки, цілували троянди, гляділи на ясне сонечко і розмовляли з ним. Їм видавалося, що з сонця на них дивиться саме Дитятко Ісус». Звичайно, цих слів у цензурованій казці не було. Коли санчата Кая мчали у снігове царство, він так злякався, що хотів помолитися «Отче наш», але у пам’яті його крутилася тільки табличка множення, писав Андерсен.
В іншому уривку розповідається про те, як Герда йшла крізь завірюху в землі Снігової королеви. Побачивши перед собою страшних сніговиків, подібних до великих потворних вужів, стоглавих змій і товстих ведмедів із розкуйовдженою шерстю, вона почала читати «Отче наш». Далі Андерсен пише: «Було так холодно, що дихання дівчинки швидко перетворилося на густий туман. Туман дедалі більше згущувався, й ось із нього почали виникати маленькі світлі янголятка, які, ступивши на землю, виростали у грізних ангелів із шоломами на головах, списами і щитами в руках. Їх кількість дедалі збільшувалася і збільшувалася, й коли Герда закінчила молитву, довкола неї вже виник цілий легіон. Ангели взяли сніжних потвор на списи, й ті порозсипалися на тисячі сніжинок. Тепер Герда могла сміливо йти вперед; ангели гладили її руки й ноги, їй уже не було так холодно. Нарешті дівчинка дійшла до порогів Снігової королеви». В цензурованому варіанті, звісно, не було ні «Отче наш», ні цих чудових ангелів.
Зняти чари з Кая Герді так само допомогла молитва, а саме – псалом, який вона наспівувала. Нарешті, закінчується казка зустріччю з бабусею, яка сиділа на осонні й читала Євангеліє…
Андерсен був віруючою людиною і старався вводити у свої казки цінні аспекти християнського вчення. Наприклад, Русалонька марила не тільки про кохання принца, а й про безсмертну людську душу, яка живе навіть коли тіло стає порохом. У казці «Дикі лебеді» саме підтримка Бога допомогла Елізі витримати тяжкі випробування та врятувати своїх братів. Окрім того, Еліза була не тільки найкрасивішою, але й найпобожнішою дівчиною в країні. У казці «Болотний цар» героїня змінилася після зустрічі зі священиком, а чари з неї впали, коли вона вимовила ім’я Ісуса Христа.
Андерсен зображав своїх персонажів крихкими і слабкими, але водночас сильними самовідданою любов’ю, відважними та рішучими. Він знав, що ці якості, навіть у людях, слабких фізично, постають завдяки контакту з Богом, який сам прийшов у світ як безпомічне дитя, на окраїні одного з провінційних містечок Римської імперії. Казки Андерсена містять велике багатство і слугують чудесною допомогою у вихованні шляхетних якостей у дітей.
За матеріалами: Каталіцкі Веснік
фінансово.
Щиро дякуємо!
