Егоцентризм на марші

Якщо французи мільйонами виходять на марші протесту проти легалізації гей-шлюбів, то зовсім не тому, що вони «тупорилі гомофоби» і ненависники дітей. Французи якось різко й несподівано усвідомили суть того, що відбувається. І від руйнування людського буття, екзистенції, автентичності людини – їм стало лячно.

Сімейні цінності – це не соціальні стосунки, як зараз прийнято думати. Це глибше. Це інстинкт, вроджена природна данність. Механізм продовження життя на землі. Сімейні цінності є навіть у багатьох ссавців – у левів, слонів, вовків. У сурикатів. І якщо вони виживають як вид, то тільки з однієї причини: їхній уклад сімейного життя не змінюється, Не зазнає революційного зламу.

Людина – не просто ссавець. Вона поєднує в собі тваринну природу, безсмертну душу, волю і розум. І людині, щоби жити, потрібні не лише жертя, шкіра й нора. Аби збутись як людина, вона має віднайти свою особисту ідентичність. Екзистенцію, якщо розумним словом. «Хто я? Звідки я? Куди я прямую?» І якщо вона не набуває цієї ось базової, внутрішньої ідентифікації – зв’язок із минулим своїх предків, усвідомлення свого тіла, свого місця у всесвіті, свого шляху (хто і звідки, якими шляхами і чому саме ними), – то набуде цілий вагон різноманітних розладів і залежностей. Будь-яка людина скінчить погано, якщо піде проти законів природи. Це факт. Такий само, як існування електричного струму. Ми не можемо змінити своєї природи, бо не ми її створили. Це не залежить від юридичних постанов якихось урядів.

І коли людині втирають з ранку до смерканку, що розлучення й невпорядкований секс – це нормально і правильно, що у людей немає статевих відмінностей узагалі, а є «гендер», який ти собі обираєш, що секс із людьми твоєї статі це просто «варіант норми», що дитині байдуже, хто її виховує, троє мужиків чи п’ятеро тітоньок, що можна робити дітей у пробірках, підсаджувати за гроші стороннім жінкам, а потім забирати дитину, як зрілий кавун із грядки (або не забирати, якщо кавун бракований), – усі ці речі непоправно руйнують те, що я назвала «екзистенцією». Непоправно. Причому батько чи мати зі зруйнованою екзистенцією не зможуть передати цю базу своїй дитині, й та успадкує батьківських тарганів, та ще й своїх по дорозі нагребе. Ще більш вибагливих і буйнокольорових.

Є дослідження, що дозволяють говорити про поведінкові та психічні порушення в дітей, які виросли в одностатевих союзах. Є навіть дослідження, що дозволяють говорити про поведінкові порушення у дітей, які з’явилися на світ шляхом ЕКО (хоча, здавалося б, ну чого там?). Є дослідження, що підтверджують поведінкові порушення у дітей, чиї матері ледве не зробили аборту, але в останню мить передумали. Навіть такі події відбиваються десь у глибинах людського «я». Навіть це має наслідки.
Всі ці дослідження існують, але про це «неправильно» говорити. Немодно говорити про екзистенцію – модно  говорити про соціальні права. Модно захищати права геїв. Геям повсюди в нас дорога.

І нікому діла немає до істини. І вже точно цей кіпіш не через нещасних дітей! Дітей використовують точнісінько так само, як палестинські терористи: ними шантажують, ними прикриваються під час артилерійських обстрілів, аби потім демонстративно проливати сльози на камери під час демонстративних похорон. Аби всі довкола відчували свою провину.

Діти в цій історії – лише розмінна монета, інструмент боротьби. Спосіб самоствердитися, спосіб реалізувати свої егоїстичні потреби. Самі по собі діти та їхнє майбутнє нікому й близько не потрібні. Всі стурбовані лише власним «сьогодні», якомога приємнішим і комфортабельним.

Егоцентризм на марші.

Ольга Лехтонен,
дизайнер, римо-католицька парафія св.Ольги,
Москва, Росія