Молода, дуже красива жінка, мати трьох дітей. Залучена у життя Церкви, жила на щодень вірою і любов’ю. Її можна було зустріти в римській церкві св.Альфонса Лігуорі. Сьогодні її називають «сучасною Джанною Беретта-Молля».
К’яра Корбелла у вересні 2008 року заручилася з Енріко Петрілло, з яким познайомилася на паломництві. Як кожне молоде подружжя, вони діставали «мудрі» поради від своїх родичів та друзів. Серед численних порад молодятам нерідко звучало, щоби відкласти «заведення дітей» на потім, а спершу зайнятися кар’єрою. Однак цього не сталося.
К’яра й Енріко незадовго після шлюбу вже чекали на першу дитину. На жаль, уже тоді вони зазнали подружнього страждання і страху. На ультразвуковому обстеженні довідалися, що їхня донечка народиться серйозно хворою. Пропозицією лікарів був аборт. Молоді батьки не визнавали можливості такого рішення. Завдяки цьому змогла прийти на світ Марія Грація Летіція. Жила вона заледве 30 хвилин, але ці 30 хвилин були часом великої любові й турботи батьків. Подружжя подбало про присутність священика, який охрестив Марію, бо могла кожної миті відійти до Бога.
Подібне страждання молоді батьки пережили за кілька місяців, коли сподівалися сина. Виявилося, що хлопчик також смертельно хворий, і що у нього не сформувалися нижні кінцівки. Батьки з довірою готувалися до його народження. Давид Йосиф був охрещений, а за півгодини, 24 червня 2010 року, вже був у Небі.
Солодко-гіркий час настав 30 березня 2011 року, коли в обіймах К’яри й Енріко спокійно спав їхній новонароджений і здоровий син Франциск.
Щаслива мама дослівно віддала своє життя за малого Франциска. Разом із радісною новиною про зачаття дитини прийшла неймовірно складна відомість про злоякісну пухлину, яка виникла у ротовій порожнині К’яри. Аби син міг народитися здоровий, К’яра мусила повністю відмовитися від терапії – і вона так і зробила. Внаслідок хвороби К’яра втратила око. Після народження Франциска вона одразу ж пішла на хіміо- і радіотерапію. Однак уже було надто пізно, і 15-ма місяцями пізніше К’яра померла. Як вона сама написала – «я боролася з драконом».
Вікарій папської Римської дієцезії о.кардинал Агостіно Валліні на похороні (13.06.2012) назвав К’яру другою Джанною Беретта. На жалобні урочистості прибули люди з усієї країни, особливо ж батьки з дітьми. Чоловік, Енріко, зачитав лист-заповіт, що його К’яра написала перед смертю для свого сина:
«Я йду до Неба, аби заопікуватися Марією і Давидом, а ти залишишся тут із татусем. Я звідти молитимуся за тебе. Це чудово – мати життєві приклади, які нагадують, що можна прагнути до повноти щастя вже тут, на землі, з Богом як провідником. Ми знаємо, що ти винятковий і маєш виконати велику місію. Господь прагнув тебе споконвічно, і Він покаже тобі належний шлях, якщо лиш відкриєш Йому своє серце. Довірся Йому, це варто зробити!»
– Нам було насправді дано пережити повноту життя… Також і через життя наших дітей ми відкрили, що немає великої різниці, чи життя триває 30 хвилин, чи сто років. Прекрасним було відкривати цю любов, що зростала від дитини до дитини, коли ми мусили боротися з якоюсь проблемою чи драмою. Насправді ми завдяки вірі бачили, що в цьому криється якась ще більша благодать від Господа Бога. Тому ми ще більше закохувалися один в одному і в Ісусі. Ця любов ніколи нас не підвела, – сказав Енріко Петрілло в інтерв’ю для Радіо Ватикан.
За хвилину перед смертю дружини Енріко запитав її: К’яро, кохана, чи цей хрест і справді такий солодкий, як каже наш Господь? «Вона поглянула на мене, усміхаючись, і ніжно промовила: так, Енріко, він дуже солодкий».
За матеріалами: Imf.pl