Католицька Церква має свій конкретний погляд на це складне питання. Клопіт більше у тому, щоб з’ясувати, а що точно вона каже про це.
Оскільки чимало католиків в Україні спілкуються з російськомовними приятелями (а також і неприятелями), а в російськомовному інтернеті є свої «підводні камені» щодо згаданого питання, ми вважаємо за доречне запропонувати уточнюючий текст Олега-Михаїла Мартинова, учасника руху католиків-традиціоналістів Una Voce.
У зв’язку з останнім загостренням на цьому фронті в рунеті стали часто публікувати цитату з Катехизму Католицької Церкви, яка описує ставлення авторів цього Катехизму до проблеми гомосексуалізму.
Текст виглядає так:
«Довольно значительное число мужчин и женщин имеют врожденную тенденцию к гомосексуализму. Эти люди не сделали сознательного выбора в пользу гомосексуализма; для большинства из них это состояние является трудным испытанием. К ним нужно относиться с уважением, состраданием и тактичностью. Надо избегать по отношению к ним всяких проявлений несправедливой дискриминации».
Посилання дається на ККЦ, п. 2358. Однак це – не справжній текст ККЦ.
Справа в тому, що Катехизм Католицької Церкви існує у двох основних версіях. Початковий текст був виданий французькою мовою 1992 року. З нього було зроблено шерег перекладів, також і перший російський переклад, який вийшов трьома виданнями 1996 р. («Рудомино»), 1997 («Истина и Жизнь») і 1998 («Mimep-Docete») років. Упродовж п’яти років відповідні ватиканські органи займалися перекладом французького тексту на латину і паралельно – внесенням у нього необхідних з доктринального погляду змін. Останнє ніколи особливо не афішувалося, оскільки якщо у затверджений текст доводиться вносити доктринальні поправки, то це якось «підриває авторитет», якщо не Папи, то принаймні тих, хто підсунув йому це на підпис. Тим не менше, латинська версія Катехизму була випущена у світ 1997 року за підписом того ж таки Йоана Павла ІІ і з певними відмінностями від французької. Цей латинський текст є так званим оригіналом, тобто офіційною версією, якій мають відповідати всі переклади національними мовами. Вищенаведений п. 2358 у ньому виглядає так:
«Virorum et mulierum numerus non exiguus tendentias homosexuales praesentat profunde radicatas. Haec propensio, obiective inordinata, pro maiore eorum parte constituit probationem. Excipiendi sunt observantia, compassione et suavitate. Relate ad eos vitandum est quodlibet iniustae discriminationis signum».
А ось точний переклад цього місця (цит. за: Катехизис Католической Церкви. 4 издание. М., Культурный центр «Духовная библиотека», 2001):
«Немалое число мужчин и женщин представляют глубоко укорененную тенденцию к гомосексуализму. Эта наклонность, объективно нарушающая порядок, для большинства из них является трудным испытанием. К ним нужно относиться с уважением, состраданием и тактичностью. Надо избегать по отношению к ним всякого проявления несправедливой дискриминации».
Як бачите, з правильного тексту зникла будь-яка згадка про «вродженість» гомосексуальних тенденцій (що й правильно, оскільки принаймні генетична природа гомосексуалності світською наукою не підтверджується – а навіть і заперечується, наприклад, дослідженнями генетично ідентичних близнюків). Зате з’явилася згадка про те, що ця схильність – obiective inordinata est, тобто порушує порядок, є певним відхиленням від норми.
Правильний текст ККЦ російською мовою, згідно з 4-м виданням, легко доступний в інтернетi, також у форматі pdf із шаром OCR.
Окремо хочу підкреслити, що я не хотів би зараз провадити дискусію про те, що таке «iniusta discriminatio» і яка взагалі цінність цитати, яку зазвичай наводять без попереднього параграфа:
«2357. (…) Traditio, sacra nitens Scriptura, quae eos tamquam graves depravationes praesentat, semper declaravit « actus homosexualitatis suapte intrinseca natura esse inordinatos ». Legi naturali sunt contrarii (…) Nullo in casu possent accipere approbationem».
«(…) Опираясь на Священное Писание, представляющее гомосексуальные действия как тяжкую форму разврата [Ср. Быт 19, 1-29; Рим 1, 24-27; 1 Кор 6, 10; 1 Тим 1, 10.], Предание неизменно объявляет «гомосексуальные акты безусловно беззаконными» [PH 8]. (…) Ни в коем случае они не могут быть одобрены».
Зверніть, однак, увагу на те, що «повагою, співчуттям і тактовністю», а також захистом від «несправедливої дискримінації» мають, згідно з ККЦ, користуватися люди, які страждають від гомосексуального потягу; самі ж акти гомосексуалізму – «в жодному разі не можуть бути схвалені». Чи треба пояснювати різницю?
Від редакції. Український переклад Катехизму Католицької Церкви виданий Синодом УГКЦ 2002 року Божого, за перекладом з латинської версії 1997 року, тобто «наш» Катехзис є одразу «правильніший» за повсюдно поширений раніше російський видрук «Рудоміно». В інтернеті ККЦ українькою мовою можна знайти одразу за адресою http://catechismus.org.ua/ – що, втім, не означає справжньої легкодоступності, з огляду на проблемну навігацію і безграмотно складений пошук.
Розділ «Цнотливість і гомосексуалізм» містить три статті (2357-2359).
«2357 Гомосексуалізм означає стосунки між чоловіками або між жінками, які відчувають винятковий або переважаючий сексуальний потяг до осіб такої ж статі. Він набирав найбільш різноманітних форм упродовж століть і культур. Його психічне походження залишається загалом нез’ясованим. Спираючись на Святе Письмо, яке розглядає гомосексуальні дії як важкі спотворення (пор. Бут 19, 1-29; Рим 1, 24-27; 1 Кор 6, 9-10; 1 Тим 1, 10.), Церковна Традиція завжди проголошувала, що «акти гомосексуалізму за самою своєю внутрішньою природою є невпорядкованими» (Конгрегація віровчення, Декл. «Persona humana», 8.). Вони суперечать природному законові і виключають із сексуального акту дар життя. Вони не виникають із правдивого чуттєвого і сексуального взаємодоповнення. У жодному випадку вони не можуть бути виправдані.
2358 Немало чоловіків і жінок мають глибоко закорінені гомосексуальні нахили. Такий нахил, об’єктивно невпорядкований, для більшості з них є випробуванням. Таких людей треба сприймати з повагою, співчуттям і тактовністю. У ставленні до них слід уникати будь-яких ознак несправедливої дискримінації. Ці особи покликані виконати Божу волю у своєму житті і, якщо вони є християнами, долучити до жертви на Хресті Господа ті труднощі, з якими вони можуть зустрітися з огляду на свій стан.
2359 Гомосексуальні особи покликані до цнотливості. Через чесноти панування над собою, які вчать внутрішньої свободи, інколи через підтримку безкорисливої приязні, через молитву і сакраментальну благодать вони можуть і повинні поступово й рішуче наближатися до християнської досконалості.
За матеріалами: Олег-Михаїл Мартинов, hithlin.livejournal.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
