Традиційно кожного літа біля монастиря Сестер Служниць Святого Духа у с. Вербовець (Вінниччина) досить гамірно, бо з різних куточків України з’їжджаються діти та молодь, щоб взяти участь у літньому християнському таборі.
Вже понад двадцять років сестри організовують «оази», в яких на один заїзд на 7днів (а їх протягом літа зазвичай сім) приїжджає близько 40 дітей. В цьому їм допомагають священики, зокрема вербісти – місіонери зі Згромадження Божого Слова, які опікуються місцевою парафією Св. Архангела Михаїла, а також волонтери-аніматори.
Невелике село, що налічує близько 600 мешканців, розкинулось на зелених подільських пагорбах. Зі своїми краєвидами, чистим повітрям та мінеральним джерелом «Регіна», що має свій витік неподалік у лісі, – Вербовець не поступається іменитим карпатським курортам.
Ще в часи Радянського Союзу, за рік до проголошення незалежності України, у хроніці Згромадження Сестер Служниць Святого Духа з’явився напис:
«15.06.90 – У Вербовці розпочалася оаза для молоді, яку провадив о. Ярослав зі Згромадження Христа-Царя та с.Луція-Йоанна SSpS . В оазі взяло участь 25 дівчат і хлопців. Це була перша подібна оаза тут.»
Перший табір тривав чотирнадцять днів. Наступного літа заїздів було два, кількість учасників збільшувалася з року в рік, хоча у ті 90-ті умови у таборі були значно простішими, ніж зараз: діти спали в храмі, декому навіть доводилось спати на горищі, обіди варили на польовій кухні, столова розміщувалася просто неба або під шатром.
«Це були незабутні роки! – з радістю згадує Олександр, молодий чоловік років за тридцять, який не раз відпочивав на оазі. – Табори тих часів були веселими. Ми творили багато витівок, за які нам час від часу діставалося. У Вербовці на оазі я познайомився зі своєю майбутньою дружиною! Вона мені тоді сподобалася. Ми не бачилися десять років, а потів вона мене знайшла. Ось така історія», – з блиском в очах, захоплено розповідає Олександр. Тепер разом з дружиною вони належать до руху «Домашня Церква», є практикуючими християнами, беруть участь у реколекціях.
Схоже, після двадцяти років існування канікули у таборі є не менш веселими та пізнавальними. Це підтверджує і друг Олександра, Микола – високий молодий чоловік з чіткими рисами обличчя та довгим волоссям. Його батьки живуть неподалік монастиря, і хоча Микола вже давно виріс з віку відпочиваючих тут дітей, проте час від часу навідується на оази, наприклад коли потрібно допомогти. Так на минулій оазі одного вечора довелось побути звукорежисером. Діти саме були учасниками власного шоу із серії «Україна має талант». На колінах у Миколи маленька донечка Софійка – вона радо спостерігає за дітьми, що виступають, жваво аплодує їм. Так у Вербовці об’єднується покоління тих, хто з Богом проводить свої канікули.
Діти не перестають дивувати своїми здібностями. Четверо місіонерок разом з аніматорами – молоддю, яка допомагає у праці в таборі, роблять багато, щоб розкривати та розвивати таланти дітей через різні конкурси, театральні вистави та змагання, козацькі розваги. С. Вікторія проводить майстер-класи з прикладного мистецтва та ручної праці.
Протягом попереднього тижня, окрім забав та ігор, які є невід’ємною складовою в розпорядку дня, діти мандрували сторінками Біблії разом з історичними постатями: Авраамом, Йосипом, Мойсеєм, Давидом, Марією та Петром. Розуміти цих людей, аналізувати їх віру, дії та слова, збагачуватись їхнім досвідом, на минулій, третій цього сезону оазі, допомагав дітям о. Юстин Міщенко OSPPE з Броварів, який проголошував Слово Боже для юних слухачів.
Ранкові та вечірні молитви, щоденна Служба Божа, Святе Причастя, сповідь, конференції – все це наближає дітей до Бога, вони відкривають для себе Його по-новому, як Того, Хто є близько людини і Хто безмежно її любить.
Черговий заїзд у таборі у с. Вербовець завершився. Діти пороз’їжджались додому. Декілька днів на території монастиря буде панувати тиша. За чашкою кави сестри разом з аніматорами з посмішкою згадують різні ситуації, із захопленням діляться враженнями про події минулих днів. Кожен вірить, що цей час оази залишить в серцях ту зернинку віри, яка проросте і в свій час принесе плід, утверджуючи думку, що найгарніший відпочинок – це канікули з Богом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
