Вчора, 14 листопада, на нашому сайті було повідомлення про звільнення норвезької телеведучої за те, що надягла хрестик на час телеефіру.
Сьогодні цієї новини вже повно по різних виданнях, в Україні та за кордоном, причому в тому само варіанті, що вийшов на newsru.com, тобто зі згадуванням мусульманських протестів проти носіння християнської символіки у Норвегії.
Однак далі надійшла ще одна інформація: і ведучу не звільнили, і релігійних протестів не було. Зокрема, Тетяна Огнєва-Сальвоні розкриває схему: журналістку покритикувало її власне начальство; у подальшому поширенні інформації експерт (для порівняння) навів ситуацію з мусульманами, яким дозволено носити свою релігійну символіку й навіть хіджаби; а потім це перетворилося на переслідування християн через мусульманські претензії, як подала цю новину «Комсомольская правда», й на неї послалося newsru.com.
Що пишуть норвезькі джерела про цю ситуацію?
У понеділок з’явилася інформація, що журналістка NRK отримала вказівку від керівництва каналу: не з’являтися в ефірі з відверто християнською символікою. Цю вказівку вона отримала попри те, що у своєму інфопросторі Сів Крістін Селлманн — людина відома й авторитетна. Так, норвезькі журналісти мають професійні вимоги не з’являтися в ефірі, маючи релігійні символи, хоча є думкa, що «ношення хрестика аж ніяк не є перешкодою для незалежного висвітлення новин». Табу на використання релігійної (тобто переважно християнської) символіки у Норвегії давнє. «Це, по суті, одна з останніх соціалістичних республік нашого континенту, — сказала мені приятелька, яка живе у Норвегії. — До християнського тут ставляться настільки відсторонено, що сьогодні наші блоги повні здивування, з чого це раптом у світі здійнявся галас через те, що журналістці вказали дотримуватися професійних правил. Їм тут байдуже до християнської символіки, загалом беручи».
Газета «Dagbladet» запропонувала голосування для своїх читачів: «Що ви думаєте про можливість ношення релігійної символіки на робочому місці».
Сама Сів Крістін каже:
— Я розумію, що не можу надягати великого хреста щоразу, коли читаю новини. Але я ношу багато ювелірних виробів, іноді й цю прикрасу, малесенький золотий хрест із чорними діамантами.
Сів Крістін Селлманн — «ветеран» норвезького телебачення, яка читає щотижневі новини в редакції Південного узбережжя NRK (Norwegian Broadcasting Corporation), веде новини спорту тощо. Кілька тижнів тому були дзвінки на NRK, після яких керівник регіональної редакції Андерс Сьоргайм «провів із нею бесіду», як то кажуть. Саме він дав ведучій розпорядження більше хрестика під час ефіру не носити. Розмова була, за словами самої Сів Крістін, «досить м’якою», але з огляду на керівні принципи норвезького ТБ їй ясно, що дозволу на таку прикрасу не буде. Журналістка підкреслює, що не йдеться про конфлікт між нею та роботодавцем: просто на ТБ такі вимоги.
При цьому газета зазначає, що дивно боятися цього символу. Хрест нині став загальноприйнятим символом, який використовується і поза християнським контекстом. «Досить подивитися нещодавнє шоу моди Dolce & Gabbana: на деяких манекенницях такі величезні хрести, що вони виглядають, як усі кардинали разом узяті».
Керівник регіональної редакції NRK Андерс Сьоргайм сказав, що у компанії регулярно відбуваються зустрічі співробітників з обговоренням різного, також і одягу (так зване «питання дрес-коду»), аби не поставало отаких от тем, як описувана.
— У Норвегії існує чітке визнання того, що ведучі новин мають бути вдягнені нейтрально, і ми закликаємо їх відмовитися від ювелірних виробів із релігійним чи політичним значенням. Це правило застосовується незалежно від того, чи є глядачі, які цим незадоволені, чи ніхто нічого не говорить.
Щодо символів, то Стіна Грегерсен Карлсен і Гюро Хауро Бйорнштад вказують: «Ганьба норвежцям думати, що релігійні символи становлять перешкоду для незалежного висвітлення новин. Ми повні символів: про те, хто ми і звідки прийшли, свідчать наш зовнішній вигляд, прізвище, одяг або прикраси. У відкритому суспільстві духовність повинна бути нормальною, і те, що ми використовуємо символи, не повинно бути образливим для громадськості».
Редактор новин Пер Арне Калбакк не може згадати часи, коли журналістів попросили зняти релігійні символи. «Це, певно, залежить від моди, — каже редактор. — Але також і від ока глядачів. Якщо глядач має сумніви, наскільки ми нейтральні у переказуванні інформації, бо у репортера помітний хрест на шиї, то це може бути проблемою для нас, навіть незалежно від того, наскільки сам журналіст надає значення цьому символу».
Лайла Ріксаасен Даль, прогомосексуально налаштована проблемна «єпископ» Норвезької Церкви, коментує це так:
— Існує погляд, що одяг не повинен відвертати увагу від праці диктора, але мене дивує, що така дрібна прикраса викликала так багато уваги.
Вона вважає, що необхідно обговорити норми «сприйнятності» таких символів, і вважає, що прикраса була цілком у розумних межах (розмір хрестика — 1,4 см). Це була би «цікава дискусія», сказала вона.
Натомість глава християнсько-демократичної партії Норвегії Кнут Арелд Харейде вважає, що такі рішення збіднюють суспільство, роблять його менш різноманітним. «Ми живемо в суспільстві, де повинне бути місце для віри і переконань», — сказав він.
Сама ж Сів Крістін не вважає свій хрестик демонстрацією віри. «Це прикраса, яку я дуже люблю, чоловік купив мені її в Дубаї». На її думку, обговорення «меж» одягу з погляду професійної етики цікаве і можливе, але для неї цей випадок не є конфліктним.
— Я трохи більше обурена тим, що люди, які сидять удома, диктують іншим, як ті мають виглядати. Я працюю в цій галузі протягом довгих років, і маю з цим справу постійно: люди прагнуть вказати свою думку про те, як ти маєш виглядати, чи стосовно хреста, чи про довжину волосся.
Підготовлено на підставі публікацій: Dagbladet, Vårt Land
фінансово.
Щиро дякуємо!
