Закхей

Роздуми над Словом Божим на вівторок ХХХІІІ звичайного тижня, рік І

Уяви собі спекотний день, великий сикомор з густою кроною, і в її гущавині — двоє цікавих, повних захоплення, але також і страху очей. Чому саме сикомор став місцем спостереження Закхея? Тому, що на це дерево легко вилізти? Можливо так; але гадаю, що з іншої причини. Закхей міг там добре примоститися, усіх бачити та за всіма спостерігати, а самому бути невидимим, оскільки це дерево має розлоге гілля і густе листя. У схожій ситуації був Адам, коли злякався кроків Бога і сховався «серед дерев саду» (див. Бут 3).

Кожен з нас має такий сикомор — місце, звідки ти усіх бачиш, за всіма спостерігаєш, а сам при цьому залишаєшся непомітним. Сикомор — твій спостережний пункт, твоя башта, з якої ти дивишся на світ. Листя сикомора — це те, що затуляє наше справжнє обличчя. Прагнемо бути всім, аби лиш не собою. Боїмося, що хтось підведе голову і побачить нашу «схованку». Шукаємо свого щастя в гріху і навряд чи хочемо, щоб хтось це бачив, щоб хтось про це дізнався.

Пригляньмося ближче до цього уривка.

Ісус проходить через Єрихон — місто, яке знаходиться нижче від рівня моря, одна з найглибших географічних низин. Це символ нашого життя в темряві та гріху, в депресії та смуткові. В таку ситуацію сходить Ісус: на самісіньке дно, до найглибшої долини, щоб урятувати тебе.

У цьому місті живе чоловік, на ім’я Закхей. Його ім’я з єврейської означає чистий, невинний. Образ когось, хто живе досить низько, проте вважає, що все гаразд. Сам низького зросту, але робить усе, щоб дивитися звисока. Таким Закхеєм можу бути я і ти, які слухаємо цих слів.

Про Закхея текст Євангелія каже, що він був «малого зросту». Грецькою мовою тут ужито слова мікрос, яке виразніше підкреслює позицію цього чоловіка. Його низький зріст може мати символічне значення та означати щось більше: занижене бачення самого себе та інших. Можливо тому він був архітелонес — головою над митниками. За часів Римської Імперії Ізрáїль становив одну з її колоній; митник в очах інших людей був зрадником, який стягує зі своїх і віддає чужим. Той факт, що Закхей прагне віддати вчетверо тим, кого скривдив, свідчить, що він забирав примусово, ба навіть грабував. Саме за пограбування потрібно було повернути вчетверо (пор. Вих 22, 1). Це був зрадник народу, який співпрацював з окупантами. Кожний митник був автоматично відлучений від синагоги. Всі на нього дивилися з погордою. Але цей факт ми можемо зрозуміти глибше — духовним чином: він забирав в інших гроші (цінність), бо себе вважав безвартісним, хоч був багатий (плузіос), створений за образом Божим і на Божу подобу. Сам Закхей каже: «…і якщо кого чим скривдив…» — в оригінальному тексті написано: «… а якщо з когось я щось витребував…» Той, хто має низьку оцінку самого себе, домагається її від когось, щоб себе дооцінити. Наприклад, можна домагатися похвали, посмішки, звернення на себе уваги.

Свій страх, невпевненість, прагнення любові ми маскуємо під різними амбіціями, грандіозними планами, інтелектуальними досягненнями.

Чи траплялися тобі такі ситуації, коли ти з себе когось вдавав — і боявся, що тебе побачить знайомий або друг і все вийде на яв? Ситуація Закхея добре це показує.  Серед віття сикомора він дивиться на всіх «згори», а його самого ніхто не бачить. Де найменше очікуєш, що тебе хтось побачить? Поглянь зараз у своє серце і дай щиро відповідь на запитання: у якій ситуації ти найменш бажаєш, щоб Господь тебе побачив і «демаскував»?

Ісус здатний повністю зцілити таку ситуацію. Господь прийшов на те місце, де Закхей сидів на сикоморі (Лк 19, 5) і «поглянув угору»: якщо Ісус поглянув угору, то Закхей також і на Ісуса дивися згори — «зверхньо». Коли на всіх дивишся зверхньо, то й Ісуса також бачитимеш із такої перспективи. Уяви собі цю сцену. Начальник над митниками добре усвідомлював своє становище. Він знав, що для нього втрачені надії Ізрáїля на прихід Месії, бо як мав би сприйняти юдейський Месія когось, хто зраджував свій народ? (У ті часи всі думали, що довгоочікуваний Месія визволить країну з-під влади римлян.) Він чудово знав, що його життя — це життя втрачене для інших, що він сам — втрачений. Закхей спостерігає за натовпом, що супроводжує Ісуса Назарянина, і раптом… той стає біля дерева і підводить свій погляд. Разом з Ісусом і ті, хто Його супроводжують, також дивляться вгору. Але всі бачать зелене листя сикомора, а Ісус бачить Закхея!!! Не тільки Закхей хотів побачити Ісуса — Ісус також прагнув побачити, зустріти його. Сирійський поет IV-V століть Кирилонас  так коментує цей фрагмент:«Огорнув його очима і спинився…». Господь сьогодні промовляє до твого серця: навіть якщо всі вважають тебе за пропащого і безнадійного — для Мене ти не втрачений!

«Закхею, швидко злізай, бо сьогодні потрібно Мені залишитися в твоєму домі». Ісус прийшов у дім до Закхея тоді, коли Закхей прийшов сам до себе, до свого дому. Ісус прагне, щоб кожен був сам собою, у своєму домі, навіть якщо той дім знаходиться низько — в Єрихоні. Ісус прагне зустрітися з нами такими, якими ми є, а не якими хочемо бути або яких вдаємо перед іншими. Сидячи на сикоморі, Закхей був там сам; а коли зійшов до свого дому, то там було багато таких як він, бо він спорядив прийом гостей. Коли стаєш самим собою — це відкриває тебе для інших. Гріх чинить тебе самотнім і чужим собі самому.

Доброю Новиною є те, про що шептали фарисеї: «До грішної людини зайшов у гостину!» Бо Ісус справді прийшов не до здорових і досконалих, а до тих, які потребують лікаря. Інколи можна почути: «Я такий грішний, така грішна, що там Господь може мати до мене?» Але наш Господь саме з такими хоче мати справу й саме до таких прийшов. Якщо ти вважаєш себе негідним (негідною), то пам’ятай, що Ісус гідний, аби підійти до тебе.

Ще один елемент у цьому тексті видається важливим — дерево. Закхей виліз на дерево, щоб побачити Ісуса. Сикомор (ficus sycomorus) — дерево, яке дає плоди гіркого смаку, гіршого, ніж плоди звичайної смоківниці. Закхей, отже, вибрав дерево, яке було повне гіркоти й давало гіркі плоди, і на такому місці отримав досвід зустрічі з Ісусом. Найгіркішим деревом, на якому можна зустріти Ісуса, є хрест: людське страждання, біди, слабкості. Боже Слово говорить тобі, що з такої перспективи цілком можеш побачити Ісуса. Зустрінеш Його саме в такому місці свого життя, яке буде повне гіркоти та терпких плодів. Знову прагну навести рядок із сирійського поета: «Господи, замість на дерево, йду до Твого дому, хай спасе мене Твоя тайна! Більший Твій хрест, ніж Твоя гілка, нехай розіллється наді мною милосердя Твоє». Коли ти повертаєшся до свого дому, тобто сам до себе, Ісус також там почувається «як у себе вдома».

Побачивши Закхея, Ісус сказав йому злізти. Від хвилини, коли Божий Син був розп’ятий на хресті, помер, обмиваючи всіх людей своєю Кров’ю, ніхто з Божих дітей не мусить себе розпинати на дереві, щоб зустрітися з Богом. Ісус сам усе вже зробив. У ситуації, яка є «хрестом», кожен може зустріти Ісуса; але то Він нас спас, а не я сам себе. Я це можу лише прийняти. Хрест — не те місце, де я сам себе виправдовую чи караю; це місце, де я зустрічаю Ісуса і приймаю Його у свій дім.

Життя Закхея змінилося: він почав роздавати свої кошти бідним, а кого скривдив — повернув учетверо. Саме так станеться, коли ти зустрінеш Ісуса і побачиш свою цінність. Не буде для тебе клопотом повертати цінність іншим, а не домагатися її для себе.

Історія Закхея сьогодні є Доброю Новиною для тебе. В цитованому тексті двічі вжито слова «сьогодні»: «… сьогодні потрібно Мені залишитися в твоєму домі» та «Сьогодні настало спасіння для цього дому». Спасіння сходить на тебе, приходить до твого дому, входить у твоє життя тоді, коли ти до свого дому приймаєш Ісуса. Вистачить Ісусові увійти в якийсь дім — і цей дім наповнюється спасінням.

«Сьогодні настало спасіння для цього дому, бо й він — син Авраама; адже Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло» (Лк 19, 9-10).

Спасіння єврейською звучить єшуа — так само, як ім’я Ісус, тільки це слово жіночого роду. Прийняти спасіння — це прийняти Ісуса. Боже Слово є запрошенням для тебе. Зійди зі свого сикомора, вийди зі своєї схованки й стань перед Богом у правді — таким, яким ти є.