Ти грізний для своїх супротивників, інші тебе бояться, ти перемагаєш у різноманітних поєдинках, однак твоя різкість виявляється всього лише агресивним захистом пораненого серця.
Господь Ісус називає Хрестителя серед тих, хто бере потрібне силою. Як це погодити з літургійним читанням з Ісаї, де такі ідилічні картинки?
«Не бійся, хробачку, Якове, неборако». Дозволь собі виразно це почути, щоби слова приємно полоскотали серце. Бог шепоче їх до твого вуха, отож зосередься на цьому: «Не лякайся, Я приходжу тобі на допомогу. Не бійся, Якове, мій черв’ячку, слабосилий». Дай собі хвилину часу над цим текстом: як ти у ньому почуваєшся? Щиро відкажи собі самому на таке питання: що ти зробиш із тим, що відчуваєш, і як це використаєш?
Господь каже тобі добрі слова, бо ти для Нього важливий, і Він запрошує тебе до співпраці на твоєму конкретному відрізку життя.
Як ця праця має виглядати?
Насамперед, її місце. Ти його прекрасно знаєш. Це твоя сім’я, без огляду на те, яка вона, місце твого навчання чи твої стосунки.
Спосіб, у який вона має бути виконана. «Я зроблю тебе бороною гострою, новою, з подвійними зубами. Топтатимеш і битимеш гори на порох, пагорби обернеш у дрібну полову» (Іс 41, 15). Бог обдаровує тебе великою міццю, хоче, щоб ти повірив, що маєш усе необхідне, аби йти вперед, як зубило, і змінювати дійсність. Ти маєш міць, не тільки Йоан Хреститель її мав. Ти також її маєш.
Повертаюся до питання, поставленого на початку. Як узгодити Ісаю і його ласкаві слова з різкістю Йоана Хрестителя?
Наше життя це робить. Неможливо жити тільки у ласкавих слівцях, і не вийде жити у самій лиш різкості. Аби наша побожність була істинна, в ній має переплітатися лагідність і різкість, в кожному з нас. А це переплетення пов’язане з ризиком. Із ризиком випадання зі схем.
Ця ніжність у різкості є дуже потрібною, і якщо її бракує, то ми називаємо різкістю те, що є агресією, обов’язковість самоствердження. Тоді сила, якою Бог нас обдарував, служить захистові не любові, а нас самих, точніше кажучи — всього того в нас, що називається комплексами і ранами. Тоді ти грізний до своїх супротивників, тоді тебе бояться, однак твоя «різкість» виявляється всього лиш агресивним захистом свого зраненого нутра.
Не всім з цим погодяться, дехто захищатиметься, але «хто має вуха, нехай слухає».
Гжегож Крамер SJ, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
