Пропоную зробити маленький експеримент на завершення Адвенту. Уяви, що завтра буде кінець світу. Спробуй один день прожити в такому кліматі. Зрештою, Адвент пробуджує нас саме до цього — до туги за пришестям Ісуса.
А отже, що ти сьогодні зробиш? Може, підеш до кав’ярні, в кіно, знімеш гроші з картки й підеш гуляти. Запроси дружину в оперу. Купи чоловікові квітку. А може, час переглянути фільм із товаришем? Пережити цей день як останній — означає, що Різдва більше не буде. Все, що ти зробив, купив — поглине земля. А ти? Завтра будеш там, де від початку хотів бути. Завтра розпочнеться Нове Життя. Вже завтра сповняться всі твої мрії. Вже завтра станеш перед Богом — обличчям в обличчя. А може, ні? Може, завтра виявиться, що так сильно осуджувані атеїсти мали рацію?
Благовіщення в останній день. Для Неї це теж було як кінець світу. Це Євангеліє зовсім не про те, як добре і мило погоджуватися на незрозумілу Божу волю, як це зробила Марія. Євангеліє не може бути засобом для лоскотання наших емоцій, після чого, по хвилині зворушення і розчулення, ми повертаємося до нашого старого світу. Немає вже старого світу. Є щось інакше.
Ми часто поводимося так само, як Ахаз. Бог приходить і каже: проси про знак, а отже — про те, що покаже тобі, як Я близько біля тебе. А ми кажемо, що не бажаємо знаку, ну бо може виявитися, що Ти таки занадто близько до мого життя. Я волію стару схему: сповідь із того, що пропустив ранкову молитву і з’їв 20 грамів шинки у п’ятницю. Ось тільки брак однієї молитви зі списку і 20 грамів шинки — це не стосунки з Богом Живим. Це стосунки з законом.
Отже, ми частіше маємо справу з релігійним законом, аніж із Богом Живим. Якби Марія, Йосиф, Йоан Хреститель мали зв’язок із релігійним законом, а не з Богом, то не було би Втілення. То були люди безумства і ризику. Основоположного ризику свого особистого зв’язку з Богом. Тільки це дало їм сили увійти в ризикований замір…
А щоби для тебе ці свята не закінчилися просто накритим столом при розцяцькованій ялинці, ти маєш насправді увірувати, що для Бога немає нічого неможливого. Що Бог може вивести великі речі з ситуацій, по-людськи неможливих для розв’язання. Ну бо насправді то таких ситуацій немає. Інколи розв’язання є інакшим, ніж би ми того хотіли, але це вже інше питання. Просімо Бога про знак, тобто про щось, через що Бог насправді буде Богом-з-нами, а не Богом-обік-нашого-життя. Важливою є не «проблема пропущеної молитви», а проблема відсутності серйозної справжньої розмови з Ним. Щирої розмови про те, що ти насправді переживаєш, відчуваєш і ким ти є. Тоді по Святах ти не будеш розчарований, що не було так, як ти хотів. Нехай один день, який я тобі пропоную пережити як останній, буде днем Зустрічі.
Гжегож Крамер SJ, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
