Поради

Духовне керівництво і кризи

11 Березня 2014, 18:39 1447
Сповідь

 

Роздуми о. Юзефа Авґустина

Духовний керівник повинен мати досвід болю ревізії своїх постав і себе самого. Цей біль пов’язаний передовсім з відмовою від того, з чим ми вже зрослися і до чого призвичаєні. Нищення незрілих постав і поведінки дуже важке й болюче для людини, бо, ламаючи «старе», не завжди ясно бачимо «нове». Нищення «старої людини» завжди ставить нас у ситуацію невпевненості й очікування. Необхідна велика довіра до Бога, а також віра у власні сили, базована на вірі в Бога. У такій ситуації від духовного керівника вимагається великої уважності й компетентності, і передовсім духа віри. Допомагаючи пенітентові демаскувати «стару людину», керівник повинен також підводити його до відкриття «нової людини».

Якщо би духовний керівник ніколи не дозволяв виправляти себе іншим людям, якщо би не піддавав розпізнаванню і не ставив під сумнів себе самого, своїх людських взаємин, образу Бога – що будував усе своє життя, то не був би спроможним зрозуміти пенітента, його неспокою, страху, почуття небезпеки і болю, які пов’язані з досвідом керівництва.

Суттєве піддання себе ревізії вводить людину у внутрішню кризу. Розпочинаючи автентичне духовне керівництво і поєднане з ним навернення, пенітент може мати враження, що багато речей, які робив до цього часу, робив «неправильно». Він схильний перебільшувати негативні елементи в своїх реакціях і поставах. Духовний керівник повинен це зрозуміти, звертаючись до власного внутрішнього досвіду.

Якщо духовний керівник, не вміючи оцінити розміру кризи пенітента, сам піддався би страхові, то міг би затримати цей важливий процес, який веде до більшої особової зрілості: духовної та емоційної. Пенітент повинен «до кінця» піддати себе сумнівам і ввійти в кризу, яка з цим пов’язана: визнати себе зраненою і вбогою людиною, яка потребує навернення. Повинен подолати міф бути багатим, самодостатнім і щасливим (пор. Одк. 3, 17-18).

Відсутність досвіду повної ревізії свого життя і криз, пов’язаних з цим, може вести керівника до помилок двох видів. Перша помилка буде полягати у припиненні кризи дешевим втішанням, похвалами або зверненням уваги пенітента на інші справи, не зв’язані безпосередньо з духовним життям. Друга помилка полягатиме у відсутності відчуття і введенні всіх пенітентів в однакову кризу, яка може розбити «захисну» нервову структуру дуже нервових осіб, яка дозволяла їм до цього часу «якось» функціонувати. Духовний керівник може вводити пенітента в ревізію життя і кризу тільки тоді, коли має моральну впевненість, що на актуальному етапі духовного розвитку пенітент її подолає.

Буде невідповідально розбивати нервову структуру людини, яка не зможе встати з «руїн» і жити «нормально». Розбивання незрілих структур буде більш небезпечним, якщо духовний керівник не має можливості послати пенітента до компетентної особи з метою глибшої терапії. Роблячи ревізію певних постав і поведінки інших людей, керівник повинен також подумати, чи дана особа має досить сильну волю і віру в свої можливості, аби зайнятися своєю проблемою через систематичне духовне керівництво або – в особливих ситуаціях – через глибшу терапію. Від духовного керівника не вимагається психоаналітичних кваліфікацій, а вміння оцінити емоційну ситуацію людини, щоб провести її через кризу, в яку вона мусить увійти на першому етапі духовного життя.

Криза, яка розбиває незрілі «структури особовості» або – виражаючи це іншою мовою – розбиває незрілу систему цінностей, має бути вихідною точкою для прийняття Доброї Новини про Ісуса. Сам Ісус говорить дуже виразно про необхідність зректися себе самого, аби стати «гідним» прийняти Його як Учителя. Поняття «позитивної дезінтеграції», введене професором Казіміром Домбровським, допомагає нам зрозуміти те, що діється на початковому етапі духовного життя. Відповідь на питання, як провести людину через кризу, яка виникає від повної ревізії свого життя, духовний керівник повинен черпати не тільки з літератури, а передовсім з особистого внутрішнього досвіду.

Людина в кризі перебуває в стані підвищеного емоційного напруження. Джерелом самої кризи і зв’язаного з нею емоційного напруження можуть бути як глибокі внутрішні пережиття, так і важливі зовнішні події – те все, що якимось чином нищить закарбовані взірці поведінки та реагування. Порушення рівноваги спричинює більше чи менше хитання почуття власної тотожності. Чим більше людина невпевнена в собі й чим більше не знає своїх проблем, яких підсвідомо побоюється торкатися, тим більшим буде емоційне напруження. Виникає питання: як пенітент мусить поводитися у цьому важливому періоді життя? Замкнутість у собі самому, прийняття захисної постави може призвести до того, що криза буде стимулом не до внутрішнього розвитку і більшої зрілості, а навпаки – може спричинити більшу емоційну і духовну регресію.

Хитання власної тотожності, невпевненість у собі, зменшення психічного опору в кризі призводить до того, що людина легше і безкритично готова прийняти чужі навіювання і податливіша на впливи інших людей.

Коли людина в кризі дозволяє опанувати себе неспокою і нетерпеливості, то може зазнати сильної спокуси втікати від своїх проблем і перенести відповідальність на інших. Трапляється, що в кризі дехто просить, щоб у важкі моменти хтось інший приймав за нього рішення і вказував йому, що робити.

Духовний керівник, який для пенітента є великим авторитетом, повинен діяти дуже розсудливо, щоб не використовувати його невпевненість для здійснення своїх намірів і планів щодо нього. У ситуації кризи керівник повинен виховувати пенітента до щораз більшої свободи, життєвої відваги і відповідальності за себе.

Усі поради й зауваження, які даються пенітентові з підвищеним емоційним напруженням, повинні мати цільовий характер. Духовний керівник мусить передчути, які наслідки вони будуть мати. Повинен розуміти, що сугестивність може міститися не тільки в виразному дорученні, але також у відповідно сформульованому запитанні, в тоні голосу, жестах тощо. Керівник повинен уміти оцінити рівень емоційного напруження пенітента і допасувати свою поведінку до нього. Повинен також усвідомлювати, як впливає на пенітента своїм способом мовлення, реагування. Якщо керівник – сильна особовість, а він повинен це усвідомлювати, то в особливий спосіб мусить контролювати те, що говорить і пропонує пенітентові в стані високого емоційного напруження.

Св. Ігнатій Лойола, великий фахівець у духовному керівництві, маючи глибоку психологічну інтуїцію, досконало розумів підвищене емоційне напруження людини, яка впорядковує своє внутрішнє життя Духовними вправами, і можливість більше на неї тоді впливати. Поради і сугестії, допустимі поза реколекціями (напр., заохочення до євангельських рад), під час самих Духовних вправ св. Ігнатій формально заборонив. «Той, хто провадить вправи, не повинен спонукати того, хто їх виконує, до вбогості чи до якогось іншого обіту або ж до певного способу чи стану життя як кращого за інші» (ДВ 15).

Обмеження впливу духовного керівника на пенітента в стані підвищеного емоційного напруження має на меті його більше відчинення для дії самого Бога. Що робити, де шукати виходу з важкої ситуації, в яку потрапив – відповіді на ці питання пенітент повинен шукати не в керівника, а передовсім в уважному слуханні Божого слова і в розмові з Богом. Період кризи, який є дуже важливим періодом духовного зросту, є також періодом особливої дії Бога в житті людини. Бог, даючи людині в кризі великий, хоча важкий життєвий шанс, уділяє їй також своєї благодаті, щоб могла нею добре користуватися.

Духовність

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: