Треба мати в собі багато любові, аби зауваження, зроблене іншому, принесло йому користь, — така думка письменника Миколи Гоголя. Часто нам бракує цієї любові, коли ми комусь робимо зауваження. Однак набагато частішим гріхом наших часів є повний брак зауважень.
Легко задовольнитися ствердженням, що я сам нічого поганого не роблю, можу навіть визнати себе кращим порівняно з іншими. Я безсумнівно кращий від колег на роботі, які обкрадають фірму. Я набагато краща від знайомих, які безперервно обмовляюсь усіх довкола. Навіть порівнювати нема що, наскільки я кращий за сусіда, який по п’янці побив свою дружину. А ота знайома пара: він покинув жінку з дітьми, вона — чоловіка, тепер ось «будують подружжя заново»… Так. Я не маю на совісті таких гріхів. Я порядний і безконфліктний, нікому поперек дороги не стаю. А на тлі сусідів і знайомих виглядаю просто прекрасно!
З такого хорошого самопочуття Бог прагне вибити нас своїм словом. Він звертається до нас дуже серйозно і дошкульно. «Як я скажу безбожникові: ти помреш! — і ти його не попередиш і не говоритимеш, остерігаючи безбожного від лихої дороги його, щоб він жив, — то безбожник той умре у своєму гріху, Я ж домагатись буду з твоїх рук його крові» (Ез 3, 18).
Це не ті слова, що могли би нам бути до вподоби. Зобов’язувальним у нашому світі є підхід «живи сам і дай жити іншим». Не втручайся у чуже життя, то й ніхто не чіпатиме твого. Ну, в принципі, недобре, коли хтось краде, а інший обмовляє, але що можна зробити? Шкода мені жінки сусіда-пияка, жаль і дітей знайомого, який покинув свою сім’ю. Але ж, по суті, то не моя справа. Яке право я маю оцінювати інших?
Ми розпорошені, ізольовані один від одного, кожен з нас — у своєму власному світі. Від нашого розуміння вислизає те, що Бог хоче провадити нас як спільноту, як людей, що відповідальні одні за одних. Нас не дивує, що існує припис, який зобов’язує допомагати жертвам автомобільної аварії, свідками якої ми стали, навіть якщо йдеться про чужу нам людину. І при цьому ми уникаємо відповідальності за тих, які стають жертвами «життєвої аварії», викликаної гріхом. Одні й другі, якщо полишимо їх самих на себе, можуть померти. Тільки у другому випадку вже не йдеться виключно про смерть фізичну. Бог нагадує нам, що це є наша — твоя і моя — справа.
Мирослав Божек SJ, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
