Учитель Церкви (Doctor ecclesiae) — почесна назва, яку Церква надає святим, що відзначились як видатні християнські богослови. Православна Церква вшановує як «вселенських учителів» Василія Великого, Григорія Ниського та Йоана Золотоустого. Католицька Церква, окрім трьох вищезгаданих святих, вважала Вчителями Церкви також Атанасія Великого та кількох західних богословів: Амвросія Медіоланського, Августина Гіппонського, Григорія Великого та Єроніма.
З часом цю почесну назву отримали такі богослови: Альберт Великий, Альфонс де Лігуорі, Анзельм Кентерберійський, Антоній Падуанський, Беда Достойний, Бернард Клервоський, Бонавентура, Кирило Александрійський, Кирило Єрусалимський, Єфрем Сирин (Сирієць), Франциск Сальський, св. Іларіон (Іларій), Ізидор Севільський, Йоан Дамаскин, Хуан де ла Крус (Йоан від Хреста), Лаврентій Бріндізійскій, Лев Великий, Петро Канізій, Петро Хризолог, Петро Даміані, Роберто Белларміно і Тома Аквінський.
У 1970 р. Папа Павло VI вперше присвоїв цей титул жінкам – Катерині Сієнській і Терезі Авільській, а у 1997 р. Папа Іван Павло II проголосив Учителем Церкви Терезу з Лізье (Терезу від Дитяти Ісус).
7 жовтня 2012 р. Бенедикт XVI проголосив Вчителями Церкви святого Йоана Авільського і святу Гільдегарду Бінгенську. Нині цей почесний титул мають 35 чоловіків і жінок.