Залишивши Йорданію, у другий день свого паломництва до Святої Землі, Папа вирушив до Палестини, де у Віфлеємі відправив Месу та зустрівся з вірянами.
У неділю, 25 травня, вранці Папа попрощався з Йорданією. З Апостольської Нунціатури в Аммані, яка була його домом під час перебування в Йорданії, він від’їхав до аеропорту Аммана. Там відбулась коротка церемонія прощання, після якої Святіший Отець гелікоптером відлетів до Віфлеєма, 75 кілометрів на захід від Аммана.
25 травня вранці, після церемонії привітання перед президентським палацом та візиту ввічливості до президента Палестини Махмуда Аббаса (Абу Мазен), Святіший Отець вирушив на площу Ясел, яка розташована перед базилікою Різдва Христового, щоб відслужити Святу Месу.
Проїжджаючи панорамною автомашиною, Папа Франциск зупинився біля так званої «стіни безпеки», роз’єднувального бетонного муру заввишки вісім метрів, який відгороджує Ізраїль від Палестини. Його будівництво розпочалось ще 2002 року. Святіший Отець помолився перед роз’єднувальною стіною, доторкнувся до неї рукою і повернувся до папамобілю.
У Богослужінні, яке відправлялось латинською та арабською мовами та супроводжувалось співом різдвяних колядок, взяли участь численні вірні, до яких приєдналась невелика група католиків з Сектора Гази, які подолали чималі труднощі, щоб дістатися Віфлеєма, адже лише кілька десятків з охочих змогли отримати перепустки. Серед прапорів, якими у Віфлеємі вітали Папу Франциска, не бракувало й блакитно-жовтого прапора України.
«Ось вам знак: ви знайдете дитя сповите, що лежатиме у яслах», — цими словами, записаними святим Лукою, якими ангел промовив до віфлеємських пастухів у різдвяну ніч, Папа Франциск розпочав свою проповідь під час Меси у Віфлеємі.
Як будь-яке немовля, також і Дитя Ісус був тендітним, слабким, і потребував допомоги й захисту. «На жаль, у цьому світі, який розвинув надскладні технології, існує дуже багато дітей, які живуть у нелюдcьких умовах на узбіччі суспільства, на околицях великих міст та в сільській місцевості. Багато дітей ще й досі зазнають утисків, поганого ставлення, є предметом рабства, насильства й торгівлі людьми. Надто багато дітей сьогодні це біженці, переселенці, іноді вони гинуть у морських глибинах, особливо у водах Середземномор’я. За все це сьогодні відчуваємо сором перед Богом, перед Тим Богом, Який став Дитиною», — сказав Папа, заохотивши вірних замислитися й дати відповідь на запитання про те, як ми поводимося перед обличчям Дитяти Ісуса та сучасних дітей. Якими ми є, такими, як святі Йосиф і Марія, чи такими, як Ірод? Як пастирі, що приносять дари, чи, навпаки, залишаємося байдужими?
Іноді дитина плаче, бо хоче їсти, або відчуває холод чи просто потребу обіймів. І сьогодні плачуть діти, а їхній плач, за словами Святішого Отця, не залишає нас байдужими: «У світі, який щодня викидає у смітники тонни харчів, існують діти, які марно плачуть від голоду чи через хвороби, які легко лікуються. У той час, коли проголошується захист неповнолітніх, продається зброя, яка опиняється в руках дітей-солдатів; продаються продукти, виготовлені руками малих робітників-рабів. А їхній плач приглушується. Вони змушені воювати, мусять працювати, їм не дозволено плакати!» — з гіркотою визнав Папа, ще раз наголосивши на тому, що кожна дитина є знаком, який «дозволяє нам зрозуміти стан здоров’я наших родин, суспільства, народу».
Після Меси перед базилікою Різдва Христового Папа Франциск відвідав Дім паломника при монастирі отців-францисканців, споруджений 1908 року та поширений і відновлений 1986 року.
А після обіду з кількома палестинськими сім’ями в цьому паломницькому центрі в планах Святішого Отця — відвідини базиліки Різдва Христового та печери над місцем народження Ісуса Христа.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
