Ватиканська газета L'Osservatore Romano надрукувала раніше неопубліковані записи кардинала Яна Пузини про події п'ятиденного конклаву 1903 року.
Кардинал Пузина, єпископ Кракова, був піднесений до гідності кардинала лише за рік до згаданого конклаву папою Левом XIII.
Згідно з записами, у першому турі проголосували 27 осіб за кардинала Маріано Рамполлу, на той час держсекретаря Ватикану, 17 голосів — за кардинала Джироламо Марію Готті з Ордену Босих Кармелітів, який служив префектом Конгрегації віровчення, і 7 голосів — за кардинала Джузеппе Сарто, патріарха Венеції.
Результати другого туру голосування показали, що 29 голосів було у кардинала Рамполли, 16 голосів у кардинала Готті і 10 голосів у кардинала Сарто.
Кардинал Пузина розповів, що він мав розмову з кардиналом Луїджі Ореліа, 85-річним деканом Колегії кардиналів й прихильником кардинала Готті, про «недоцільність кандидатури Рамполли». «Багато кардиналів є підлими ставлениками Рамполли, а кількість його призначень сягає жахливих цифр», — писав кардинал Пузина.
Кардинал Пузина представив вето Австро-Угорського уряду щодо кандидатури Рамполли кардиналу Oреліа, але він його відхилив. Після цього кардинал Пузина представив лист протесту самому кардиналу Рамполлі. Наступне голосування показало, що 29 голосів отримав кардинал Рамполла, 9 голосів кардинал Готті й 21 голос — кардинал Сарто.
Після цього кардинал Пузина оголосив урядове вето, яке стосувалося усіх кардиналів. Він розповів, що почав переконувати інших кардиналів заради благочестивого Папи з великим серцем, який розумів роботу дієцезіального єпископа. Кардинал Адольф Перро, ораторианець, єпископ Отену в Франції пізніше виступив проти права вето.
Результати наступного етапу голосування були такими: 30 голосів за кардинала Рамполлу, 29 голосів за кардинала Сарто, 6 голосів за кардинала Готті і 2 голосів за кардинала Oрегліа.
Згодом кардинал Рамполла виступив проти права вето, але не згадав, що кардинал Пузина попередньо говорив з ним приватно, це змусило кардинала Пузину написати про Рамполлу , що він був «маленькою людиною». Після чого кілька кардиналів спробував отримати додаткову підтримку для Рамполли.
Наступні результати показали, що 29 голосів отримав кардинал Рамполла й 27 – кардинал Сарто.
На це Сарто сказав присутнім кардиналам, що він відмовляється брати участь у виборах.
Проте подальші результати показали, що 35 голосів набрав кардинал Сарто, 16 – кардинал Рамполла, а 7 – кардинал Готті. Кардинал Франческо Салотті, префект Конгрегації з навчальної роботи, повідомив кардиналів, що Сарто таки бере участь у виборах.
Завершальне голосування, згідно записів, показало, що кардинал Сарто отримав 50 голосів, Рамполла – 10, а Готті – 2. Кардинал Сарто прийняв обрання й узяв ім’я Пія Х.
Як відомо, Ставши папою, Пій Х видав конституцію Commisium nobis, у якій засудив та заборонив під карою відлучення від Церкви вмішуватися державі у вибори Папи.
Понтифікат Пія X тривав протягом 1903–1914 років. Він відомий як противник модернізму. У 1954 році Католицька Церква визнала його святим.
За матеріалами: CatholicCulture
фінансово.
Щиро дякуємо!
