Єзуїт о. Войцех Жмудзінський, директор Центру виховання та навчання лідерів «Аррупе» (Варшава) виокремив декілька пунктів успішної євангелізації в сучасних умовах. Про них він розповідав під час тренінгів у Тернополі, Івано-Франківську та Стрию 19-21 червня.
1. Зміна мови. Дієвий спосіб наближення людини до Бога — це висловлюватися про віру прикладами, але не запозиченими із книг, а із власного життя чи життя знайомих. Часто люди намагаються висловити те, у що вірять, богословськими формулюваннями, але ці «церковні формули» не будуть зрозумілими ані для членів спільноти, ані для далеких від Церкви осіб.
2. Простягнута рука. «Царство Боже є на відстані простягнутої руки, — зазначив тренер. — Нам потрібно мати відвагу простягнути руку іншій особі, щоб та відчула Божу любов. Це та мова, яка торкається усіх, особливо молодих».
3. Постановка складних запитань. У розмові з невіруючою особою чи людиною, яка бунтує проти Церкви, найчастіше намагаємося щось довести, шукаємо контраргументи. Однак для них, як і для практикуючих християн, дієвим способом, що наближає до Бога, є постановка складних запитань.
У Тернополі о. Войцех запитав молоду особу, чи вона буде щасливою в небі, якщо людина, яку вона дуже любить, перебуватиме в пеклі. Дівчина завагалась, однак відповіла «ні». «Знаємо, що в небі не можна бути нещасливим. Однак це питання було до серця, а не до розуму. Ставлячи запитання, ми не зобов’язані знати відповідь. Достатньо, що воно зворушує серце. Ісус теж відповідав запитаннями на запитання», — підкреслив тренер. Він наголосив, що слова не завжди достатні для наших духовних потреб. Тому на важкі питання потрібно відповідати життям.
4. Цінності. Християни навіть у трагічних ситуаціях повинні бачити сенс, позитив.
5. Долання стереотипів. Одним із прикладів, які наводив тренер, є стереотип про навернення та зміни у нашому житті. «Змінювати потрібно не лише те, що погане. Добре теж потрібно змінювати, бо є щось краще», — зазначив о. Войцех.
Зміни, на його думку, не можуть бути косметичними, а лише радикальними. Стосуються вони передусім мислення, а не дій: вчинок можна більше не повторювати, якщо хтось скаже, що він недобрий, але важче погодитись із неправильністю своїх поглядів. «Дорогою до святості кожного грішника є зміна наших думок і вправляння, щоб наші дії відповідали нашим думкам, прагненням», — підкреслив він.
«Ми, священики, лідери, відповідальні не лише за себе. Від нас вимагається не лише змінювати власне життя, але й допомагати нашій спільноті у розвитку до християнської досконалості. Тоді спільнота буде притягувати інших ззовні тим, чим вона є. Достатньо, щоб вона була помітною», – наголосив о. Войцех Жмудзінський.
За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ
фінансово.
Щиро дякуємо!
