ДНРівський бойовик і українській патріот в одній молитовній групці?

Роздуми до Слова Божого на середу ХІV звичайного тижня, рік ІІ

Ісус дає учням ту саму владу, яку має Він Сам, бо слово «влада», «ексусІан» використовується по відношенню до Ісуса, коли Він проповідував не як книжники  і фарисеї, а як той, що має владу. Ісус знає, що учні будуть втікати в критичний момент, під хрестом нікого не залишиться, але все одно довіряє їм владу. Просто довіряє їм.

Бог ніколи не перестає в тебе вірити, навіть, коли падаєш в гріх, Він знову і знову подає Свою руку, а з нею силу і владу.

Також цей текст має бути на столі християнських керівників, бо всі ми народилися в системі відносин «Я начальник, ты дурак». Звикли, що так має бути.  Ісус передає владу, компетенцію як сучасний менеджер,  змальовує лише загальні вектори, не поринає в дріб’язковий контроль, дає можливість проявитися свободі, особистості кожного учня.

Шановні священики, особливо настоятелі, а чи даєте Ви поле для свободи, владу своїм парафіянам чи все ж таки користуєтеся дещо модифікованою формулою «Я священик, ти…еее… парафіянин», «всі ключі мають бути лише в моїй кишені»?

Існують спільноти, де можна почути «Я лідер, тому Бог дає мені і владу, і бачення на твоє служіння, а може й ширше — життя». Це маніпуляція, позбавлена Христового духа.

Ось імена… Ім’я означало сутність людини, її призначення. Євреї, а Євангеліє від Матея написано для євреїв перш за все, не легковажили іменем. Цікаво, що ряд імен майбутніх апостолів розпочинається людиною, ім’я якої означало слухання, Симон. Характерно, що фрагмент закінчується слова Ісуса «ідіть і проповідуйте, кажучи…»

Мораль проста – проповідувати може лише той, хто спочатку слухав. Якщо досвідчуєте брак авторитету Вашого слова в колі колег, чи просто вдома діти не слухають, запитайте себе, а чи визнаєте Ви авторитет Божого Слова, слухаєте Його?

Божа спільнота це не клуб по інтересам, не коло приємних друзів.

Серед учнів Ісуса були сварки, хто сяде праворуч і ліворуч, ці люди в інших умовах не могли б ніколи ужитися. Наведемо лише один приклад. Апостол Матей був митарем, людиною, яка в умовах окупації Ізраїля служила загарбникам, розкошувала на здирстві своїх співбратів. А Симон Кананіт вважається учасником руху зилотів, радикального крила єврейства.

Осучаснимо:  в одну малу групку ділення ходили бойовик зі Слов’янська та патріот, що стояв під кулями на Майдані. Можете придумати свої варіації. Але в одній спільноті були непримиренні вороги. Вони мали лише одне спільне — Ісуса, за яким пішли. Сьогодні маємо, здається, неподолану прірву між людьми. Як тоді, так і сьогодні, примирити може лише Бог. Але чи хочемо ми такого примирення, адже його ціна — послух і прийняття іншого, яким би безкінечно далеким він не здавався.