Небезпеки й проблеми змін церковних дисциплінарних правил
Одружені священики? Я один із них. Будучи в минулому англіканським священиком, зараз я висвячений на католицького зі спеціальним ступенем, який називається «Пасторальний резерв». Завдяки цьому процесу одружений чоловік, який був висвячений в Англіканській (а іноді й Лютеранській чи Методистській Церквах) звільняється від обітниці безшлюбності для того, щоб отримати сан католицького священика.
Через це мене часто запитують: «Отче, ви так добре справляється з дітьми, а також розумієте одружених з перших слів. Чи не думаєте, що Церква мала б дозволити священикам одружуватися?»
Спочатку назву кілька відмінностей. Целібат священиків – це дисциплінарний припис Церкви, а не доктрина. А тому винятки можливі, та й правила можуть змінюватися. Проте, якщо це правило зазнає змін, зовсім не означає, що священики зможуть одружуватися. Церква продовжує дотримуватися добрих давніх традицій священицького целібату, а тому священик повинен давати обітницю безшлюбності на усе життя й не може її порушувати.
У Православ’ї одружені чоловіки можуть бути висвяченими, але священики не мають права одружуватися. Іншими словами, якщо ви вже одружені, вашу кандидатуру можуть розглянути на висвячення, але якщо ви неодружений священик, то права одружитися вже не маєте. Це співзвучне зі зверненням святого Павла до неодружених чоловіків: «Залишайтеся у тому стані, в якому ви є» (1Кор 7, 25-27), а також його звернення до Тимотея: єпископи та диякони повинні бути чоловіками однієї жінки (1Тим 3). Тобто чоловіки, які вже одружені на одній жінці (він заперечує багатоженство), можуть бути гідними висвячення.
Традиція Західної Церкви інша – священнослужителі живуть у целібаті, але це може змінитися. Сам Павло говорить у 1Кор 7,25, що на його думку, Господь не зобов’язує лишатися неодруженими, але припускає, що й це може змінитися. Чи варто це змінювати? Чи варто допускати одружених чоловіків до висвячення?
" Шлюб не робить автоматично когось зрілим, жертовним чи щасливим
На перший погляд, це б вирішило багато проблем не лише у розвинутих країнах, де обітниця безшлюбності — один із найсильніших факторів, що перешкоджають збільшенню покликань, а й в Африці, де целібат в культурному плані сприймається нечувано. Це також вирішило б деякі проблеми сучасного священства на Заході. Доволі багато священиків ізольовані й самотні або ж борються з проблемами целібату. А тому хіба відповідь не в тому, щоб дозволити одруженим чоловікам висвячуватися?
Не зовсім. Можливість одружуватися очевидно змінить кризу покликань, а також одружені чоловіки зможуть краще допомагати одруженим людям. Вважається, що одружені священики більш зрілі та щасливіші чоловіки. Але трошки поміркувавши, усі ми можемо дійти висновку, що шлюб не робить автоматично когось зрілим, жертовним чи щасливим.
З мого досвіду одруженого священика у Євангельській та Англіканській Церквах, шлюб не є чудодійним засобом, який збільшує покликання. Можливість висвячуватися одруженим чоловікам не вирішує проблему покликань, а також не обов’язково покращує священиче служіння, й крім цього не є вирішенням проблем сексуального насилля серед священиків.
Запам’ятайте, одружені священики – не ідеальні. Вони часто є трудоголіками. Багато з них незрілі. Дехто має ті самі сексуальні проблеми, що й неодружені чоловіки. Інколи священики страждають від алкогольної залежності та порнографії або ж чинять сексуальну наругу над дітьми. Коли шлюб священика розпадається, це як правило, катастрофа й скандал, від яких страждає уся Церква. Я не маю на меті зобразити жахливу картину життя одружених священиків, але хочу лише нагадати людям, що не все так гарно й щасливо, як їм здається.
Існують й інші практичні проблеми. Католики кажуть, що вони хочуть одружених священиків, але чи хочуть вони утримувати їх? Як одружений чоловік із сім’єю, я заробляю додаткові гроші тим, що пишу й розповідаю. Крім того моя дружина має власний бізнес. Але не всім одруженим священикам та їхнім сім’ям це під силу. Коли доходить до фінансових аспектів, які стосуються й одружених священиків, багато католиків, які на боці останніх, забувають, що молодий священик і його дружина мусять так само дотримуватися вчення Католицької Церкви. А це означає, що вони не повинні, наприклад, використовувати контрацепцію, що передбачає ймовірність великої сім’ї. А чи голові католики утримувати сім’ю священика з 6, 7, 8, 9, 10, 11 чи навіть 12 дітьми? Тут не діє правило: «оптом — дешевше».
Це лише частина із безлічі складних питань. Перед тим, як змінювати існуючі правила, необхідно врахувати кожну сторону й потреби, що виникають. Слід також взяти до уваги загальну ситуацію Церков країн, що розвиваються, не забуваючи й про вимоги багатого Заходу.
Згоден, проблеми в неодружених священиків теж є. Але повірте, вони не зникнуть, а навіть не зменшаться, якщо останні будуть одруженими.
Отець Дуайт Лонгенекер, Zenit
фінансово.
Щиро дякуємо!
