Коли американські військові скинули ядерну бомбу на японське місто Нагасакі, місто було повністю спустошене — понад 40 000 людей загинули миттєво, а ще близько 60 000 — протягом наступних п’яти років внаслідок захворювань, пов’язаних з радіаційним опроміненням.
Все, що перебувало у межах 2,5 км від епіцентру вибуху, було зруйноване, включно з 14 000 будинків і собором Уракамі, де віряни того ранку зібралися на Месу, готуючись до свята Внебовзяття Діви Марії.
Хоча бомбардування спустошило місто Нагасакі і знищило його численних католиків, монастир Сейбо-но-Кіші («Лицарі Непорочної Діви»), розташований у горах на околиці Нагасакі, вцілів, розповідає CNA.
Францисканський монастир, збудований отцем Максиміліаном Кольбе і його соратниками у 1931 році, став другим його місійним домом після монастиря Непокалянув у Польщі.
Кольбе рішуче прагнув поширити своє місіонерське служіння на Японію. У 1930 році він попросив отця Альфонсо Орліні, генерала францисканців-конвентуалів, про дозвіл розпочати місію в Японії, після того, як зустрів у потязі чотирьох японських студентів, що розповіли про нагальну потребу в місіонерах у своїй рідній країні.
Хоча спочатку його направили до Китаю, Кольбе зрештою прибув до Нагасакі — японського міста, відомого своєю багатою католицькою історією — у березні 1930 року разом з кількома іншими ченцями.
Читайте також: Чоловік, за якого помер св. Максиміліан Кольбе
Протягом наступних шести років Кольбе та ченці створили місію «Мугензай-но-Соно» («Сад Непорочної»), яку згодом перейменували на «Сейбо-но-Кіші».
Ченці-францисканці отримали дозвіл від єпископа Нагасакі на публікацію та розповсюдження журналу «Лицар Непорочної», а Кольбе натомість погодився викладати теологію у місцевій семінарії.
Ченці також розпочали будівництво монастиря та інших будівель для місійних потреб на обраній Кольбе ділянці землі у передмісті Хонґоучі, що ховалося за горою і було на протилежному боці від Нагасакі. Хоча багато хто спочатку критикував таке розташування, саме це воно згодом врятувало монастир і його місіонерів.
Монастир Сейбо-но-Кіші мав складатися з каплиці і дерев’яного будинку, великої зали для зустрічей і занять, а також з друкарської майстерні. Крім того, Кольбе збудував неподалік грот зі статуєю Лурдської Божої Матері.
Після шести років місіонерської роботи Кольбе попросили повернутися до Польщі. Після повернення він написав у листі своєму другу в Нагасакі: «Я ніколи не забуду Японію; насправді, я завжди молюся за неї. Я докладатиму всіх зусиль для спасіння японських душ. Японці — це народ, який справді шукає істинної релігії, тому вони отримають багато благодатей від Господа Бога».
Зрештою, ув’язнений нацистами і відправлений до концентраційного табору Аушвіц, Кольбе добровільно зголосився померти замість іншого в’язня і був убитий 14 серпня 1941 року.
Майже чотири роки потому, під час ядерного бомбардування Нагасакі, монастир Сейбо-но-Кіші майже не зазнав пошкоджень: розбилося лише кілька вітражів. Після атаки місіонери служили пораненим, хворим і помираючим жертвам вибуху.
Сьогодні монастир Сейбо-но-Кіші досі діє і відкритий для відвідувачів. Японські францисканці-конвентуали продовжують видавати журнал «Лицар Непорочної».
У листі до іншого ченця-місіонера Кольбе писав про своє бажання «поєднатися з Непорочною, дихати Нею та вічно жити згідно з Її духом».
«День за днем ми маємо все більше належати Непорочній, — писав він. — Коли це станеться, все інше прийде разом із Нею. Тому Церква застосовує до Неї слова Святого Письма: “От і прийшли до мене з Нею разом усі блага, і в руках Її багатство незліченне” (Мудр 7,11)».
фінансово.
Щиро дякуємо!
