Сьогодні все більше людей використовують час відпусток, щоб піти у паломництво. Воно є духовним місцем, святинею. Паломництва можуть здійснювати заради фізичного або духовного зцілення, таким чином, відбувається внутрішнє преображення особи. Паломництво не є реколекціями. Адже під час нього не усамітнюються на кілька днів, щоб молитись і роздумувати над своїм життям у тиші. Вони часто проходять у групах, де діляться життям з його прагненнями, проблемами та слабкостями. Там є спільна літургійна молитва і, звичайно, сміх та веселощі. Час у паломництві приносить відпочинок від гулу буднів. Вони припадають на відпустки й відновлюють тіло, розум, серце і, що найбільш важливо, віру.
Століттями в паломництва ходили представники всіх релігій. Буддисти відвідують Лумбіні, місце народження Будди, або Бодх Гая, місце Просвітлення, а індуїсти — головні храмові міста по всій Індії. Мусульмани, яким дозволяє здоров'я, подорожують у Мекку хоча б раз у житті, щоб здійснити хадж, один із п'яти стовпів Ісламу.
Для євреїв найсвятішим місцем є Стіна Плачу.
Піти в паломництво означає дозволити фізичній подорожі зміцнити внутрішню подорож. Середньовічні християни мали чітке бачення життя: «Тут немає жодного довговічного міста. Життя є мандрівкою, паломництвом до Обіцяної Землі». Сьогодні цей погляд не настільки поширений і популярний. І якщо прямо не почуємо з чиїхось уст фразу: «їж, спи, пий і будь веселим, бо завтра ми помремо», то вона все одно залишається у сучасній свідомості. Попри це, мусимо визнати, що життя рухається неухильно й безповоротно по траєкторії, хоча б хронологічній. Як кожен із нас проводить таку подорож — це особисте питання, яке потребує особистої відповіді. Тоді можна сказати, що всі ми є паломниками — всюди вдома й ніде вдома. Ми є людьми в дорозі, які рухаються вперед до того, що нас чекає. Для католиків віра у спілкування святих стає відчутною і, таким чином, набирає більшого значення тут і тепер.
Коли йдеш у паломництво, то зустрічаєш інших людей з кожної життєвої мандрівки. Тоді починаєш ділитись своїми думками та почуттями. Ти говориш про причини, які спонукали піти в паломництво і про те, що важливе для тебе. Часто зустрічаєш людей, які переживають страждання, можливо, навіть утрату близької людини. Вони потребують внутрішнього зцілення і молитви. Або ти зустрічаєш тих, хто пережив грандіозні навернення серця, хто, за людською логікою, не мав права на великі благодаті. І ти радієш з ними. Можна також зустріти зовсім не схожих на паломників людей, які навіть не знають чому йдуть. Вони просто тут є. Вони потребують підтримки від тебе та інших.
Більшість католиків знають про паломництва до Люрду (Франція), Сантьяго де Компостелли (Іспанія) та Фатіми (Португалія). Люди відвідують ці місця найчастіше для фізичного зцілення. Але будучи там, вони отримують інші благодаті, які роблять паломництва важливішими, ніж можна було очікувати. Організовані паломництва до цих санктуаріїв легко влаштувати. Також і Рим має багато святинь, починаючи від базиліки Св.Петра. Не потребують особливого коментаря і паломництва до Святої Землі. Паломницькі святині місцевого значення розкидані по всьому світу. За кілька кілометрів на захід від Барселони (Іспанія) розташований бенедиктинський монастир Монтсерат та ігнеціанська святиня біля Манреси. Сьогодні одним із найстаріших та найбільш популярних місць паломництва є катедра Св.Томи Кентерберійського.У 1170р. Генріх ІІ спровокував вбивство Томаса Бекета у його власній катедрі під час вечірньої меси. Причиною було зіткнення світської влади зі церковною. Цю подію увіковічнили кілька разів: Альфред Ллойд Теніссон у своїй п'єсі «Бекет», Т.С. Елліот у віршованій драмі «Вбивство у катедрі». Останній багато посилався на Едварда Грімма, клерика, який був свідком цього вбивста. Також удостоїли нагород фільм «Бекет», в якому зіграли Річард Бартон та Пітер О'Тол. Через кілька днів після вбивства християни повернулися до катедри й зробили її місцем молитви та паломництв.
Сестра Йоанна Л. Роккасалво, C.S.J., CNA
Переклад: Кічаєва Ольга, СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
