Хрещення

Хрещення — головне християнське таїнство, в якому людина, містично супроводжуючи Господа Ісуса Христа в Його смерті й похованні, звільняється від первородного гріха і, містично воскресаючи разом із Христом, відроджується як Божа дитина до нового життя — життя у Христі. Вщеплена в Церкву, стає учасником її місії. «Хрещення є таїнством відродження через воду у слові» (Римський Катехизм, 2,2,5).

Прообраз Хрещення Церква вбачала у Старому Завіті в урятуванні Ноя і його родини в ковчезі, у переході ізраїльського народу через Червоне море, який був справжнім визволенням від смерті неволі й переходом до життя — свободи, а також у переході через Йордан, «завдяки якому Божий народ отримав для нащадків Авраама дар Обіцяної землі, яка є образом вічного життя» (ККЦ 1222).  Усі прообрази Старого Союзу знаходять своє завершення в Ісусі Христі. Він розпочинає своє публічне життя після того, як був охрещений св.Йоаном Хрестителем у ріці Йордані (пор. Мт3,13), а після свого воскресіння Він передає цю місію апостолам: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав» (Мт 28,19-20; пор. Мк 16, 15-16) (ККЦ 1223). 

Згідно з канонічним правом, «Хрещення може прийняти кожна, і тільки неохрещена людина» (Кодекс канонічного права, кан. 864; пор. Кодекс канонів Східних Церков, кан. 679). За звичайних обставин Таїнство Хрещення  звершує єпископ або священик, а в Римо-Католицькій Церкві — також і диякон (пор. Кодекс канонічного права, кан. 861, §1; Кодекс канонів Східних Церков кан. 677, §1), але у разі необхідності (наприклад, коли існує загроза смерті) хрестити може кожна людина, навіть якщо вона сама неохрещена, якщо вона має необхідний для цього намір і використовує формулювання «в ім’я Отця і Сина і Святого Духа».

Таїнство Хрещення  приймається дорослими за їхньою вірою, але також  уділяється і дітям за вірою їхніх батьків або вихователів (опікунів), що накладає на останніх обов’язок подальшого християнського виховання цих дітей. У наші дні відроджено практику тривалого приготування дорослих до прийняття Хрещення, подібно до того, як це було в Церкві перших століть. Таке приготування називається катехуменатом, а людина, яка готується до Хрещення, — катехуменом. Батьки, які хочуть охрестити своїх дітей, також відбувають певне приготування, в ході якого їм пояснюється сутність таїнства та їхні обов’язки щодо виховання дітей у вірі. 

 Значення і благодать Таїнства Хрещення ясно виявляються в обрядах його відправи. «Знак Хреста на початку відправи витискає печать Христа на тому, хто Йому належатиме, і виражає благодать відкуплення, яку здобув для нас Христос своїм Хрестом»  (ККЦ 1235).  Оскільки Хрещення означає звільнення від гріха і від спокусника до нього, диявола, то безпосередньо перед обрядом над кандидатом до хрещення виконується один (або кілька) екзорцизмів: його помазують олією катехуменів і він промовляє слова відречення від сатани, а після цього визнає віру, якій він «передається» через хрещення (пор. Рим. 6, 17).  У молитві посвячення води для хрещення Церква просить у Бога, щоб через Його Сина сила Святого Духа зійшла на цю воду, аби ті, що в ній будуть охрещені, «вродилися з води і Духа» (Йн 3,5). 

Сам обряд хрещення здійснюється зануренням у хрещальну воду (потрійним поливанням водою голови), яке означає і здійснює смерть для гріха і входження в життя Пресвятої Трійці через уподібнення до Пасхального таїнства Христа. У Церкві латинського обряду таке потрійне занурення (поливання) супроводжується словами служителя, що звершує таїнство: «(Ім’я), я хрещу тебе в ім’я Отця і Сина і Святого Духа». У східних літургіях до поверненого на схід кандидата до хрещення священик каже: «Хрещається раб Божий (ім’я) в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь». І коли промовляється ім’я кожної Особи Пресвятої Трійці, священик занурює його у воду і піднімає з неї.

Безпосередньо за обрядом Хрещення слідують т.зв. пояснювальні обряди: це помазання святим миром — пахучою олією, що освячена єпископом, — яке означає передавання новоохрещеному дару Святого Духа (в літургії латинського обряду воно заповідує друге помазання святим миром, що буде звершене в таїнстві Миропомазання, натомість у літургії Східних Церков воно вже є таїнством Миропомазання, яке уділяється разом із Хрещенням і першим Причастям), а також вказує на причасність новоохрещеного до священицького, пророчого і царського служіння Христа;  вдягання в білий одяг (знак того, що новоохрещений «одягнувся в Христа» (Гал 3,27), воскрес із Христом і став «новим творінням», та  вручення запаленої свічки, яке означає, що Христос осяяв новоохрещеного і у Христі він став сином світла. 

Плоди хрещення, або благодать хрещення, є багатою дійсністю, яка містить: відпущення первородного гріха та всіх особистих гріхів; народження до нового життя, через яке людина стає всиновленою дитиною Отця, членом Тіла Христа і храмом Святого Духа. Тим самим охрещений включений у Церкву — Тіло Христа — і стає учасником Христового священства (ККЦ 1279).