Осінь — особливий період для Церкви, особливо плідний час для Понтифіків за останніх сто років. Тому що осінь — це час Марії. Попри те, що сучасний світ і навіть християни можуть стримано ставитися до молитовних практик за заступництвом Богородиці, ба навіть вважати, наприклад, Розарієву молитву сентиментом. Подивімося на наших «сентиментальних» пап, які лише за минуле ХХ століття видали понад 10 енциклік, присвячених Марії.
60 років тому під час урочистої Меси з нагоди закриття третьої сесії ІІ Ватиканського Собору папа Павло VI проголосив Діву Марію Матір’ю Церкви. Цей акт продовжив Марійну традицію Вселенських Понтифіків ХХ ст.
Так, зокрема, 29 вересня 1937 р. папа Пій ХІ (1922-1939) в енцикліці Ingravescentibus malis (про Розарій Пресвятої Марії) виступив на підтримку єпископату й віруючих Польщі щодо вшанування Богородиці як Цариці Польщі та засудив спроби світської преси вчинити нападки на молитовні практики вшанування Пресвятої Діви. Час показав, що застереження Пія ХІ були майже пророчими: за два роки в контексті зневаги до всього святого світ поринув у пекло ІІ Світової війни.
Наступний папа, Пій ХІІ (1939-1958), продовжив «Марійну лінію» свого попередника. 1942 р. він присвятив світ Непорочному Серцю Марії. 1 листопада 1950 р. Апостольською Конституцією Munificentissimus Deus («Пошук Бога») він же офіційно проголосив догмат про Внебовзяття Пресвятої Діви. А 11 жовтня 1954 р. він же енциклікою Ad caeli Reginam («До Цариці Небесної») проголосив Марію Царицею світу: «Нашою Апостольською владою визначаємо і встановлюємо свято Марії — Цариці […]. Водночас постановляємо, аби цього дня відновлювалося присвячення людства Непорочному Серцю Пресвятої Діви Марії».
Папа Йоан ХХІІІ (1958-1963) наголошував, що Богородиця є заступницею віруючих. У своєму щоденнику 1930 р., задовго до обрання папою, він писав: «Я також з усім запалом, народженим моєю відданістю Марії, кладу себе Їй до ніг, присвячуючи Їй себе самого та всі свої вчинки». Після обрання ж на Престол св. Петра енциклікою Grata recordatio («Вдячна пам’ять») від 26 вересня 1959 р. Йоан ХХІІІ оголосив жовтень присвяченим Пресвятій Богородиці та молитві до Неї. Папа з радістю згадує роки свого дитинства, коли саме завдяки молитві Розарію він наближався до таїнств воплочення та відкуплення. Енцикліка також закликає молитися до Пречистої Діви за керівників народів, щоби вони не покладали своїх надій на збройні конфлікти, а працювали задля громадянського та суспільного блага.
За папи Павла VI (1963-1978) традиція «Марійних енциклік» не припинилася. 21 листопада 1964 р., як щойно згадувалося, під час закриття третьої сесії ІІ Ватиканського Собору папа Павло VI проголосив: «На честь Пресвятої Діви і з великою радістю ми проголошуємо Преблагословенну Діву Марію Матір’ю Церкви, тобто всього люду Божого, вірних і пастирів, і називаємо Її найулюбленішою Матір’ю». Нагадаємо, що титул Mater Ecclesiae вперше вжив єпископ Беренгад із Треве († 1125). Пізніші християнські автори: св. Антоній, архієпископ Флоренції († 1458), св. Лаврентій Юстиніані († 1455) — також заохочували Церкву величати Марію як свою Матір. Тож і Святіший Отець Павло VI висловив сповідання, що цей титул «більше, ніж будь-коли, спонукатиме християн вшановувати Марію і прибігати до Неї зі ще більшою довірою».
Про папу Йоана Павла ІІ (1978-2005) можна сказати, що ціле його життя минуло під покровом Пресвятої Діви. Відомо, що після номінації на єпископа Кароль Войтила у своєму гербі вмістив хрест, літеру «М» (Марія) і гасло «Totus tuus» («Увесь Твій»). Вітторіо Мессорі, італійський біограф Йоана Павла ІІ, так писав про це: «Для нашого папи Матір Божа — це конкретна, реальна особа, про яку він думає як про родичку, яка є членом його власної родини. Кароль Войтила не «відданий» Мадонні, він «закоханий» у Неї».
Навіть суворий академіст Бенедикт ХVІ (2005-2013) у книжці «Ісус із Назарета» окремо згадав, що в Католицькій Церкві місяць жовтень присвячений Розарію, а Розарій — це біблійна молитва, повністю просякнута Святим Письмом, молитва серця.
Ірина ОСТРОВСЬКА, "Католицький Вісник" № 18/ 2014
фінансово.
Щиро дякуємо!
