У Парижі помер видатний скульптор сучасності, Ігор Міторай (26 березня 1944 — 6 жовтня 2014).
Довгі роки митець ділив свій час між столицею Франції та місцевістю П’єтрасанта, поблизу кар’єрів каррарського мармуру, де він заснував майстерню 1983 року. Саме там, поблизу Каррари, постали його монументальні скульптури з білого мармуру.
В Італії скульптора високо цінували і вважали одним із провідних митців планети.
Одна з найзнаменитіших скульптур Міторая — "Велика самотність", Grande Solo. Встановлена у Театрі мовчання (Тоскана).
Ігор Міторай народився 1944 року в Одерані (Німеччина). Після війни мешкав у Польщі, навчався в Академії мистецтв у Кракові, де на нього справив сильний вплив Тадеуш Кантор. Потім він навчався у Парижі. Від 1968 року вирішив залишитися за кордоном «східного табору» прорадянських країн.
Перша виставка Ігора Міторая у Парижі відбулася 1976 року. Протягом наступних років митець представляв свої роботи на венеціанському бієнале, у Флоренції, Лозанні та Кракові. Загалом по світу відбулося близько 120 виставок його робіт.
Починаючи з травня ц. р. на Полі чудес у Пізі можна було оглянути велику експозицію його робіт. На цьому славетному місці, неподалік Падаючої вежі, твори митця було виставлено вперше.
Виставка «Ангели» біля пізанської катедри була влаштована з нагоди 950-річчя закладення наріжного каменя під її побудову. Представлено близько 100 робіт митця; окрім монументальних бронзових, налічується 50 із гіпсу, зібраних разом також уперше. Можна там побачити і малюнки та картини останніх років — також уперше. Виставка в Пізі триватиме до 15 січня наступного року.
Італійські медіа звертають увагу на особливе значення того факту, що саме роботи авторства Ігора Міторая, творця багатьох сакральних об’єктів на світі, прикрасили ювілей пізанської катедри. У Варшаві авторству Міторая належать двері при вході до костелу єзуїтів по вул. Святоянській, а в Римі — ворота 6-метрової висоти при вході до базиліки Святої Марії Цариці Ангелів і Мучеників.
Видатною подією в культурному житті Італії була величезна виставка творів Міторая у Долині храмів в Агрідженто на Сицилії 2011 року.
З виставки скульптур Ігора Міторая у Долині храмів
2007 року скульптура Міторая — фігури Марії та Архангела Гавриїла — потрапила до Ватиканських музеїв. Автор виконав цю роботу спеціально для виставки «Мадонна в сучасному мистецтві», яку Римська дієцезія організувала з нагоди 25-річчя понтифікату Йоана Павла ІІ. Тоді в розмові з журналістами Ігор Міторай висловив величезне задоволення, що його праця потрапила до папської колекції.
Професор Антоній Януш Паства в Варшавської академії мистецтв, скульптор і педагог, відгукнувся про померлого так:
«Міторай викликає емоції. Йому дорікали, що його роботи “не вносять у мистецтво нічого нового”. Однак він робив надзвичайно важливу річ: естетизацію публічного простору. Міторай знайшов для себе прекрасну невикористовувану нішу — щось, що ми можемо назвати “красою”, з якою зараз стикаємося по-різному, і розуміють її по-різному. В його випадку важко сказати, що це не прекрасна форма… Я бачив його роботи при Британському музеї в Лондоні, у Гаазі — прекрасно розташована голова, чудова організація простору — дивна, чарівна форма обличчя, яке стікає до моря… Вона додавала оточенню якогось особливого, ностальгійного клімату. Я йому в цьому заздрив. Обличчя, встановлене на краківському Ринку, теж прекрасно працює. Більше би таких доповнень! Ми нині доповнюємо публічний простір кічем, і всі це розуміють», — зауважив професор.
Скульптура на площі Ринок у Кракові
«Його мистецтво знайшло стількох інвесторів, які боролися за реалізацію його проектів. Роботи Міторая перегукуються з античністю, з класикою перевірених форм. Це просто форма краси, і щодо цього немає сумніву. Він же додав до неї свій власний, мітораївський фасон. Інколи йому дорікали, що це “грецьке”. Але то не грецьке, то мітораївське. На мою думку, він сповнив потребу краси. Ми захоплюємося красивою архітектурою, отож повинні захоплюватися також і скульптурою в публічному просторі», — підкреслив викладач і скульптор.
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
