З часів Середньовіччя францисканці, мабуть, найупізнаваніші монахи. І причиною тому — світлий мотузяний пояс із трьома вузликами.
За часів св. Франциска монахи підперезувалися широким ременем, який мав суто функціональне значення. На ремінь вішали ключі, закріплювали пір’я для писання і чорнильниці, і таке інше, залежно від роду діяльності конкретного монаха. Як і будь-який предмет чернечого вбрання, ремінь мав і свій духовний зміст. Підперезані стегна нагадували про готовність нести Слово Боже (пор. Єр 1, 17: «А ти підпережеш стегна свої та й устанеш, і будеш говорити їм усе, що Я накажу тобі»).
Син багатого купця Франциск Бернардоне колись теж носив гарний шкіряний ремінь, який не мав нічого спільного з монашим, але мав те саме призначення. На ньому висів вишитий капшук, як символ добробуту конкретної сім’ї. Справа в тому, що у XIII столітті в одязі ще не використовувалися кишені, тому все, що потрібно було взяти з собою, носили на ремені. Вони ж були різноманітних видів та форм: від ременів торговців, на яких кріпилися кошелі й мішечки, до ременів хрестоносців, на яких висіли мечі. Шкіряний ремінь становив символ добробуту і приналежності до певного класу суспільства. Тому не дивно, що, почувши слова Ісуса про те, що Його учні не повинні брати з собою «ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці» (Мт 10, 10), Франциск відмовився не тільки від ошатного одягу, а й від розшитого ременя. Дороге сукно він змінив на одяг, який носили прості селяни.
Переконуючи одного зі своїх майбутніх братів, Анджело Танкреді з Рієті, відмовитися від свого лицарства і прилучитися до братства, яке щойно зароджувалося, Франциск каже такі слова: «Довгий час ти носив перев’язь, меч і шпори. Пора тобі змінити перев’язь на вервицю, меч — на Хрест Христовий, а шпори — на дорожній пил і бруд. Іди за мною, і я зроблю тебе лицарем воїнства Христового» (цит. за: Анаклето Яковелли, «Жизнеописание святого Франциска Ассизского, супруга госпожи Бедности»). Так нова для братів одіж набуває духовного сенсу і робить «розкаюваних з Ассизі» справжніми лицарями Христовими.
Широке вбрання селяни зазвичай підв’язували мотузкою, щоб воно не звалювалося і не плуталося під ногами. Мотузка була вірним помічником бідняків. Нею пов’язували худобу та хмиз, зібраний для розпалювання печі, мішки з зерном і капкани в лісі. Тому селяни старалися, щоб мотузка у них на поясі була міцною і довгою, і в разі потреби її можна було використовувати цілою або відрізавши якийсь шматок. Нею кілька разів обмотувалися навколо пояса, а кінці зав’язували у вузли, яких могло бути багатенько.
Коли вперше вузли на мотузці стали обов’язковою частиною шати францисканця — достеменно невідомо, але вже з 1280‑х років ми зустрічаємо в різних документах згадку про братів, які підперезувалися мотузкою з вузлами. Швидше за все, Франциск прагнув до того, щоб його брати були не так монахами, бо ті на той час асоціювалися з осілим способом життя і великими багатими монастирями, як із бродячими проповідниками, тому запропонував братам носити на поясі довгі мотузки. Ці мотузки служили тим самим цілям, що і в простому селянському побуті: підтримували одяг і використовувалися в роботі.
Цікава й форма тих вузлів, що їх обрали францисканці для своїх поясів. Як каже переказ, спочатку брати використовували найзвичайнісінькі вузли. Однак, подорожуючи на кораблях різними країнами, вони звернули уваги на вузол, який здавна використовують моряки. Час його появи на вітрильних судах невідомий, але ми знаходимо згадки про нього або ж його зображення ще у єгиптян, китайців і персів. Поступово він набуває поширення і серед італійських моряків, особливо генуезців. Вони називають цей вузол «бочкою». Вузол надзвичайно міцний, його використовують для кріплення якорів та кріплення вітрил. Хоча історики досі сперечаються, хто кого навчив в’язати такі вузли: францисканці — матросів Колумба чи, навпаки, матроси Колумба навчили цього мистецтва францисканців.
За якихось п’ятдесят років вузол «бочка» остаточно стає «францисканским». Інші назви за ним не закріплюються. І, звичайно ж, досить швидко мандрівні брати надають цьому вузлу особливого духовного значення.
На мотузку послідовно накручуються три петлі. Кожна з них символізує три вади, спрямовані проти конкретної чесноти, яка обирається францисканцями: бідності, послуху або цнотливості. З іншого боку, ці петлі надають вузлу надзвичайної міцності, що дозволяє навіть не дуже міцній мотузці витримувати людську вагу. Тим самим вузли нагадують про силу покаяння, що може «вивудити» людину з безодні гріха.
Кількість вузлів на францисканському поясі теж була різна. Спочатку в деяких провінціях зав’язували п’ять вузлів, як символ п’яти ран Христа. Десь брати одразу вив’язувати три вузла, які, як і в наші дні, розумілися як бідність, послух і цнотливість. У Бідних Дам св. Клари були чотири вузли на поясі, які символізували бідність, послух, цнотливість і сталість місця.
Одна з легенд стверджує, що сам Франциск, зав’язуючи на своєму мотузяному поясі вузли, з одного боку, повторював звичку селян того часу, а з іншого, використовував їх замість чоток, які тоді ще не набули поширення. В Статуті, затвердженому буллою, Франциск наказує братам читати «Отче наш» 24 рази на Заклику, на Утрені — п’ять і т.д. («Статут, затверджений буллою», розд. III). Таким чином, скільки було вузликів на мотузці самого Ассизького Бідняка, невідомо.
Хоч би як там було, до кінця XIII століття всі брати, які зараховують себе до ордену св. Франциска, носили три вузли на поясі, що нагадувало їм про складені обітниці. Подібно до морського «францисканського вузла», який тримає якір, вони покликані нагадати про те, що бідність утримує від захоплення багатством, послух зберігає вірність і довіру до Бога-Отця, а цнотливість охороняє від спокус, звертаючи серце любити усе творіння. Таким чином, францисканський пояс нагадує про євангельську бідність і повну довіру Христу, який не ставить жодних умов.
Терціарський пояс використовувався багатьма спільнотами, створеними до прийняття Статуту 1978. На цьому поясі було п’ять вузлів. Тепер більшість терціаріїв (нинішня назва — члени Францисканського Ордену Свіитських) носить на шиї хрестик-тау, на шнурі якого так само присутні три вузлики. Було би помилковим вважати, що вони також символізують обіти бідності, послуху і цнотливості. Згідно з обітницею терціаріїв, у тексті якої написано «жити за Євангелієм Господа нашого Ісуса Христа в стані мирянина», трьох чернечих обітниць вони не складають. У такому разі ці вузлики мають дещо інший зміст. Головне їхнє завдання — нагадати про покаяння, адже саме про нього писав св. Франциск у «Посланні вірним», яким починається Статут терціаріїв. Покаяння, яке виражається у молитві, стриманості та справах милосердя, що можуть включати в себе як безпосередньо благодійну діяльність, так і проповідування Слова Божого. Ці три вузлики також нагадують світським францисканцям про необхідність чистоти до шлюбу та збереження чистоти подружнього зв’язку потім, про необхідність вірності й довіри Богу, та про необхідність простоти способу життя, що виключає всілякі надмірності.
Анна Гольдіна, ТАУ
Переклад: Ольга Литвиненко, СREDO
Фото: paxetbonum.eu
фінансово.
Щиро дякуємо!
