Літургійні читання на 16 березня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Неділя 2-га Великого посту.
Свв. мучч. Савина й Папи

Літургія св. Василія Великого.

Апостол
Євр 1, 10 – 2, 3

10 І ще: Ти, Господи, на початку за­снував землю, і небеса — діло Тво­їх рук.
11 Вони загинуть, а Ти сто­я­ти­меш; і всі, мов одяг, постаріють.
12 Наче накидку, згорнеш їх, — і як одяг, вони будуть замінені. А  Ти — Той самий, і рокам Твоїм не буде кінця.
13 Кому з ангелів і коли Він ска­зав:
Сядь праворуч Мене, доки не по­кладу Твоїх ворогів підніжком для Твоїх ніг?
14 Хіба не всі вони є духами слу­жіння, які посилаються на слу­жін­ня задля тих, хто має успадкува­ти спасіння?

1 Ось чому ми повинні бути на­д­зви­чайно уважними до почуто­го, щоби часом не відпасти. 2 І якщо слово, сказане анге­ла­ми, було непохитним, і кож­ний пе­реступ та непослух о­тримали спра­ведливу відплату, 3 то як ми уникнемо її, коли знех­туємо таким великим спа­сін­ням? Воно мало початок у проповіді Гос­пода і було підтверджене нам тими, хто почув.

Євангеліє
Мр 2, 1-12

1 А коли через декілька днів Ісус прийшов знову в Капернаум, поши­рилася чутка, що Він удома. 2 І зібралося багато людей, так що не вміщалися навіть біля дверей, а Він виголошував їм слово.
3 І прийшли до Нього, несучи паралізованого; несли його четверо. 4 Не маючи змоги через натовп про­братися до Нього, вони розкри­ли покрівлю над місцем, де Він був, і, зробивши прохід, опустили носил­ки, на яких лежав паралізований. 5 Побачивши їхню віру, Ісус каже паралізованому: Сину, прощаються твої гріхи!
6 Були там деякі книжники, які сиділи й міркували у своїх серцях: 7 Чому Він так каже? Він знева­жає Бога! Хто ж може прощати гріхи, крім самого Бога?
8 І тут же Ісус, узнавши своїм Духом, що вони собі так міркують, ка­же їм: Що це ви думаєте в серцях ва­ших? 9 Що легше: сказати паралізова­ному «прощаються тобі гріхи», чи сказати «встань, візьми свою по­стіль і йди»? 10 Але щоб ви знали, що Син Люд­­ський має владу прощати гріхи на землі. Говорить паралізованому: 11 Кажу тобі: встань, візьми по­стіль свою та йди до свого дому! 12 І той, узявши по­стіль, тут же встав і вийшов перед усіма, так що всі дивувалися і славили Бога, ка­жу­­чи: Ніколи такого ми ще не ба­чили!