Питання: Енцикліка Christifideles laici в пункті 23 прямо забороняє жінкам здійснювати служіння лектора. Однак на практиці ми часто бачимо, що жінки читають під час Літургії читання (навіть під час урочистих Літургій у Ватикані, які транслюються на весь світ). Коли і як був скасований цей пункт енцикліки?
Відповідь: Christifideles laici — це не енцикліка, а постсинодальне апостольське повчання, тобто послання, складене Святішим Отцем на основі пропозицій Синоду Єпископів як результат його роботи. Christifideles laici — це плід діяльності Синоду Єпископів на асамблеї 1987 року, присвяченій «Покликанню і місії мирян у Церкві та у світі».
Тому в 23-му параграфі документа ми знаходимо згадку про Синод і виклад суті дискусій, які прозвучали на асамблеї:
«Під час роботи Синоду Отці присвятили чимало уваги чинам читців і аколітів, — читаємо в тексті апостольського повчання. — У той час як у минулому ці види служінь існували в латинській Церкві тільки як духовні етапи на шляху до священицького служіння, разом з motu proprio Папи Павла VI «Ministeria quaedam» (15 серпня 1972 р.) вони знайшли самостійність і сталість, так само як і можливість бути довіреними мирянами, хоча лише тільки чоловікам. Той ж стан речей закріплено і в новому Кодексі канонічного права. Отці Синоду висловили бажання, щоб motu proprio «Ministeria quaedam» було переглянуто, враховуючи звичаї помісних Церков, і насамперед для вказівки критеріїв, згідно з якими повинні обиратися ті, хто призначається для цих видів служінь».
Отже, як ми бачимо з тексту, мова тут не йде про заборони. Навпаки, присутнє посилання на документ 1972 року, положення якого Отці Синоду пропонують переглянути відповідно до звичаїв помісних Церков. В одному з поширених перекладів цього документа йдеться не про «звичаї», а про «потреби», проте в оригіналі згадуються саме «звичаї». Як відомо, Синод скликається з пастирської необхідності, так що можна говорити про тенденції, про дискусії, що проходили на рівні помісних Церков, — які поступово складалися або могли скластися в звичаї, які потребують обговорення Колегії єпископів, у визнанні та закріпленні або, навпаки, в пастирському і доктринальному обґрунтуванні заборони.
Спробуємо прослідкувати наявність цієї теми — жінок у ролі читця на літургії — у подальших документах Церкви. Проходить зовсім небагато років, і в 1994 році Конгрегація з богослужінь і дисципліни Таїнств публікує окружне послання «Credo doveroso» — з підзаголовком «Жінки і служіння при вівтарі». Воно інтерпретує 230-тий канон Кодексу канонічного права. Нагадаємо, що в першому параграфі цього канону йдеться про постійне служіння читців і аколітів, і канонічне право тут недвозначне: це служіння відноситься тільки до чоловіків-мирян, viri laici. У другому ж параграфі латинський текст не містить уточнення «viri». Тут мова йде не про постійне служіння, а про тимчасове доручення: «За тимчасовим дорученням миряни можуть виконувати на богослужіннях обов'язки читця». Цікаво, що в перекладі на російську мову Інституту філософії, теології та історії Св. Томи 2007 року тут також уточнюється: «чоловіки-миряни», — хоча в латинському оригіналі таке уточнення відсутнє.
Це доповнення тільки ще раз підтверджує, що питання інтерпретації цього канону було актуальним, і ватиканська Конгрегація вважала за потрібне внести в нього ясність.
Отже, цитуємо цей документ Конгрегації богослужінь і дисципліни Таїнств.
«На зборах 30 червня 1992 року Отці Папської ради з тлумачення законодавчих текстів проаналізували наступний викладений ними сумнів: «Серед літургійних функцій, які можуть виконувати миряни, чоловіки і жінки, чи можна включити також служіння при вівтарі?»
Відповідь була наступною: «Так, згідно з інструкціями, які дасть Апостольський Престол».
Згодом Папа Йоан Павло II під час аудієнції 11 липня 1992р. його Преосвященству монс. Вінченцо Фаджолі, архиєпископу-емериту Кьєті-Васто і президенту названої Ради щодо тлумачення законодавчих текстів, підтвердив цю інтерпретацію і розпорядився про її оприлюднення».
Далі оголошуються подробиці прийнятого рішення. По-перше, уточнюється, що 2 параграф 230 канону «має характер дозволу, а не припису». Тому дозвіл, даний на цей рахунок деяким єпископам, не може бути витлумачено як обов'язок для інших єпископів. «Кожен єпископ у своїй єпархії, вислухавши думку єпископської конференції, вправі розсудливо вирішити, як йому вчинити, щоб літургійне життя впорядковано розвивалася в його єпархії».
«Святий Престол, — читаємо далі в документі, — поважає рішення, прийняте в силу певних місцевих обставин деякими єпископами, на підставі 2 параграфа 230 канону, але разом з тим Святий Престол нагадує, що завжди буде вельми доречно слідувати достойній традиції служіння при вівтарі юнаків. Як відомо, це призвело до втішного розвитку священичих покликань», — констатують автори документа.
І, нарешті, третій пункт, який найбільше нас цікавить: «Якщо в якій-небудь єпархії на підставі 2 параграфа 230 канону єпископ допустить, з певних причин, до служіння при вівтарі і жінок, це потрібно буде найкращим чином пояснити віруючим, у світлі процитованої норми і звертаючи їхню увагу на те, що вона вже має широке застосування, оскільки жінки дуже часто виконують служіння читця на літургії, і їм може бути доручено уділяти Святе Причастя як надзвичайним служителям Євхаристії».
Наприкінці документа ще раз звучить нагадування про те, що мова йде про тимчасові служіння, а не про постійне служіння читців і аколітів, про яке йде мова в 1 параграфі 230 канону.
Звернемо увагу на одну деталь: в офіційному документі Ватикану вже згадується про те, що служіння читця жінки виконують «дуже часто». Тобто така практика на той момент вже існувала і не викликала заперечень з боку Святого Престолу.
У 2008 році у Ватикані проходив Синод Єпископів на тему «Слово Боже у житті та місії Церкви». Серед 55 підсумкових пропозицій Отців Синоду, представлених Папі Бенедикту XVI, було також «Жінки і служіння слова». У ньому пропонувалося відкрити доступ жінкам до постійного служіння читця. Нагадаємо, що підсумкові пропозиції асамблеї Синоду включаються в список, тільки якщо вони досягають схвалення двох третин голосів. Таким чином, служіння жінок-читців не тільки обговорювалося, але й схвалювалося значною частиною єпископату.
Підсумкова пропозиція звучала так: «Отці Синоду визнають і заохочують служіння мирян у передачі віри. Особливо жінки в цьому сенсі відіграють незамінну роль, насамперед у сім'ї і в катехизації. Справді, вони вміють спонукати до слухання Слова, до особистих стосунків з Богом, передавати зміст прощення і євангельського спілкування».
«Було б бажаним, щоб служіння читця стало доступним і жінкам, так щоб в християнській громаді визнавалася їх роль благовісниць Євангелія», — додають Отці Синоду.
Тепер тільки час, процес розпізнавання і діяння Святого Духа в Церкві покажуть, чи здійсниться це побажання, черговий крок для визнання ролі жінки в житті християнської громади.
Переклад: Католицький Оглядач
На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан