Пастирське послання митрополита Львівського архиєпископа Мечислава Мокшицького з нагоди дня хворого A.D. 2015
Щоб ми бачили один одного!
Улюблені хворі Брати і Сестри!
Дорогі Душпастирі і Богопосвячені Особи!
Улюблені в Христі!
Це вже 23 раз вся Церква, заохочена св. Йоаном Павлом ІІ, відзначає Світовий День Хворого. Це є особливий погляд здорових людей у бік хворих і хворих у бік здорових. Можна сказати, що у цей день ми пригадуємо собі, що маємо себе бачити, і не лише 11 лютого, але завжди. Цей постійний погляд один на одного повинен бути реалізацією любові до ближнього, якої нас навчив сам Ісус, коли став даром від Отця і прийшов взяти наші недуги і зцілювати наші слабкості. Отже, якщо так чинив Божий Син, то і кожен віруючий повинен чинити так само. Про це пригадує нам Папа Франциск, окреслюючи в цьогорічному Посланні на День Хворого, якою повинна бути наша постава любові. З усього Послання я дозволю собі вивести чотири дороги і нехай вони залишаться в нашій пам’яті і реалізуються в нашому житті.
Першою дорогою є слова – «Мудрість серця – це служити ближньому». Цю дорогу Папа базує на поставі Іова, який говорить: «Я був сліпому оком, кульгавому я був ногами!» (Іов 29, 15).
Друга дорога – це заклик «Мудрістю серця є перебувати поряд з ближнім». Пояснюючи цю поставу Папа Франциск написав: «Час проведений поряд з хворим – це святий час. Це прославлення Бога, який формує нас на образ свого Сина, який «прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт 20, 28). Ісус сам сказав «я між вами як той, що служить» (Лк 22, 27)».
Третя дорога є усвідомленням, що «Мудрість серця – це виходити назустріч ближньому». Цю дорогу Папа пояснив так: «Світ, в якому ми живемо часом забуває про особливу вартість, яку має час проведений біля ліжка хворого, тому що нас поглинає поспіх, безліч обов’язків, справ, які ми повинні виконати, і таким чином легко забуваємо про цінність безкорисливої опіки ближнім. Біля джерела такої постави часто є літня віра, яка забула про слова Господа: «усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25, 40)».
Четверта дорога окреслена словами: «Мудрість серця – це бути солідарним з ближнім і не осуджувати його». Пояснюючи ці слова, Папа говорить: «Любов вимагає часу. Часу, щоб лікувати хворих і часу, щоб їх відвідувати. Часу, щоб затриматися біля них, як друзі Іова: «Сиділи вони так коло нього на землі сім день і сім ночей. І ні один не говорив до нього й слова, бачили бо, що біль був великий вельми» (Іов 2, 13)».
Ці вказівки відносяться до нашої постави, людей здорових, які заради любові до ближнього готові посвятити свій час, щоб супроводжувати страждання, так як це робили ті, які йшли поряд з Христом хресною дорогою – Його Матір, жінки, Симон Киринейський, Вероніка і Апостол Йоан. У їхньому ставленні ми бачимо різноманітність добра, яке вони жертвують, але одну мету, якою є полегшення страждань Божого Сина. Не інакше повинно виглядати наше ставлення до страждання, з яким ми стикаємося, і якого щораз більше в Україні. Ми повинні супроводжувати покалічених психічно і фізично людей, які повертаються з війни на Донбасі. Не можна втікати від них, або залишати їх самотніми. Не можна не помітити їхнього страждання і сказати, що це нас не стосується. Тому, в цьому контексті, ці чотири дороги Папи Франциска є для нас великим викликом і випробуванням нашої любові.
Повертаючись до твердження, яке я використав на початку цього листа, а саме, що ми повинні бачити один одного, звертаюся до хворих людей словами св. Йоана Павла ІІ, який 11 лютого 1984 року у Апостольському Листі «Salvifici doloris» написав: «Ми просимо усіх вас, страждаючих, щоб ви нас підтримували. Саме вас, слабких, просимо, щоб ви ставали джерелом сили для Церкви і людства. У страшній битві між силами добра і зла, ареною якої є наш сучасний світ…»
У цих словах ми знаходимо ідею, щоб приймати щоденний хрест і жертвувати страждання в намірах святої Церкви, Батьківщини і апостольства життя. Ця ідея полягає у молитві про повноту вічного життя для дітей, яким не дозволили народитися. За сім’ї, щоб прийняли кожне життя і берегли його від моменту зачаття аж до природньої смерті. За старших людей, щоб оточені любов’ю найближчих могли гідно відходити з цього світу. За душі наших померлих, щоб якомога швидше осягли вічне щастя. Просимо про нову якість життя для нас у вірності Христові і Його Євангелію. За помираючих грішників, щоб вони поєдналися з Богом і могли отримати благодать вічного життя, чи врешті за мир і відвернення від нас війни.
Отже, бачити один одного – це об’єднати сили, щоб будувати Боже Царство на землі і залишити прекрасне свідоцтво любові до ближнього та взаємної поваги. Бачити один одного – це реалізувати слова Ісуса Христа, записані в Євангелії: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт 5, 16).
Улюблені брати і сестри!
Користуючись нагодою, прагну подякувати за прекрасну дорогу любові до ближнього, сліди якої ми помічаємо у щоденному житті. Дякую усім, хто реалізує шлях християнського покликання, героїчно і безкорисливо служачи хворим. У цій групі я бачу лікарів, медсестер і волонтерів, які спішать на допомогу тим, кому вони необхідні, не з бажанням збагатитися, але з поклику серця. Дякую священикам, які регулярно відвідують хворих, уділяючи їм Таїнства, і сестрам-монахиням, які працюють в лікарнях і піклуються про хворих у парафіях. Дякую кожній сім’ї за щоденну турботу про хворих у їхніх домах. І дякую кожній хворій людині за дар молитви і жертвування страждань в намірах Церкви, Батьківщини і припинення військових дій.
Одночасно я запрошую всіх взяти участь в Архідієцезіальному Дні Хворого. Цього року місцем нашої зустрічі буде парафіяльний храм у Самборі. Ми зберемося там 11 лютого 2015 року на святій Месі о 1130. Особливо запрошую хворих Самбірського Деканату, а душпастирів прошу допомогти прибути хворим і старшим людям на цю зустріч. Прошу також, щоб в інших деканатах були організовані схожі зустрічі і таким чином об’єднати всю нашу Архідієцезію у спільній молитві.
Усіх Вас віддаю у молитві Всемогутньому Богу, а також заступництву Божої Матері і Святих Покровителів, з усього серця благословляючи: В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Львів, 1 лютого 2015 року
Архиєпископ Мечислав Мокшицький
Митрополит Львівський
фінансово.
Щиро дякуємо!
