Хресну Дорогу я полюбив ще з семінарійних років. І так із нею й не розлучаюся все життя. Молюся щодня, хоч би де був.
Щодня, якщо я в Кам’янці-Подільському, прокидаюся о 5.30 і після зарядки йду до катедри. Ранкова молитва розпочинається перед Пресвятими Дарами. Прошу Ісуса в усіх намірах, особливо за Україну та за душі в чистилищі. А потім розпочинаю Хресну Дорогу. Йду з молитвою від стояння до стояння. Після цього розпочинаю спільно молитву Бревіарія зі священиками. Далі молимося Розарій із людьми, які починають сходитися до собору. А о 8.00 розпочинається Служба Божа.
Якщо я не вдома, то стараюся завжди зайти до храму, щоби пройти Хресну Дорогу.
Якщо я в дорозі й не маю змоги зайти до костьолу, то молюся Хресну Дорогу на розарії.
Колись був у Трускавці в санаторії, брав хрестик і йшов із ним до лісу. Там проходив Хресну Дорогу, роздумував над кожним стоянням. Вибрав собі в лісі доріжку, приклякнув, помолився стояння, пішов далі з молитвою.
Навіть коли лежу в лікарні, завжди молюся Хресну Дорогу на розарії.
Молитися мене навчили в родині. Батьки мали дуже складне життя. Все їхнє життя було Хресною Дорогою. Це були важкі часи. Нам, дітям, навіть булочок не давали, взагалі хліба вдосталь не було. Тоді робили, як пам’ятаю, такі чорні вареники.
Зараз, коли проходжу Хресну Дорогу, часто згадую про батьків. Вони не мали змоги молитися так, як я зараз можу. Але своїм життям вони проходили Хресний шлях щодня. Працювали в колгоспі. О 4 чи 5 ранку виходили з дому, а опівночі лише поверталися назад. Кілька годин «перекимарив» і знову до праці. Це була життєва Хресна Дорога.
Я дуже зрадів, коли в Шаргороді почали зводити Хресну Дорогу. Першим про це заговорив Володимир Іванович Борецький. Ми довго про це думали, молилися, шукали місця для каплиць. Запросили з Польщі бр. Ципріана Морица OFM, який став головним архітектором Хресної Дороги. Пізніше до проекту підключився єпископ Петро Геркулян [Мальчук], йому теж ця ідея сподобалася. І зараз я маю велику радість у серці, що є такі люди. Бог через них сьогодні хоче промовити до нас, віруючих і невіруючих. Бог вибрав їх, щоби потім люди могли отримувати Божі благодаті, переживаючи цю Хресну Дорогу. Вони можуть сильніше пережити той шлях, яким пройшов Ісус Христос.
Люди, які вкладаються в побудову стоянь Хресної Дороги, розуміють, що потрібно вкладатися не тільки в матеріальне. Бо можна вкласти гроші в банк. Гроші помножують гроші, і все. А гроші, які помножують милосердя, добро, ласку, віру і надію, — це гроші, які приносять користь.
Напевно, Бог вибрав це місце в Шаргороді. Я з великою радістю завжди приїжджаю туди на молебні Хресної Дороги. Все кидаю і їду. Завтра Хресну Дорогу я переживатиму на лікарняному ліжку, єднаючись з усіма в молитві. Хотів утекти, але лікарі не пускають.
Хресна Дорога в Шаргороді подібна до Хресної Дороги у Кальварії Зебжидовській, що в Польщі. Туди приїжджають тисячі людей. Вони там знаходять те, чого потребують.
Стільки людей приїжджає на цю Хресну Дорогу до Шаргорода! Запалюють свічку своєї душі тут. Були і дощі, і сніги, але люди з такою жертовністю моляться, що я впевнений: на них із небес спливає Божа благодать. Тут вони заряджають свої духовні акумулятори, набираються Божої енергії. Життя так втомлює. А відновитися можна на молитві. Справжні християни завжди повинні світитися Божою благодаттю. Згадаймо, як Мойсей виходив після спілкування з Богом: його обличчя світилося так, що на нього не могли дивитися.
Я заохочую всіх проходити Хресну Дорогу, роздумувати над стражданнями Христа. Особливо закликаю поїхати на молебень Хресної Дороги до Шаргорода. Вже не раз бачу, що після цієї молитви люди починають задумуватися над своїм життям, щось змінюють, навертаються.
У святих місцях люди часто знаходять відповіді на питання, які їх довгий час турбують. Бог спеціально дає нам ці святі місця: чи Зарваниця, чи Летичів, чи Бердичів. Так само Шаргород. Тут можна знайти розраду.
Бачу великі плоди молитви Хресної Дороги. Нею Христос спас світ. Він сказав: «Хто хоче йти за Мною, нехай бере свій хрест». Іншої дороги для нас немає на цій землі.
Сьогодні Україна теж переживає свою Хресну Дорогу. Але я бачу, як люди борються, як вони моляться, як підтримують одні одних, як працюють волонтери. Вони тримають цю стіну, яка не дозволяє дияволу посунутися далі. Ця стіна — це наша молитва, жертва, наше страждання. Люди, які повністю довіряються Богу, переможуть, бо з ними Бог.
фінансово.
Щиро дякуємо!
