Роздуми над Словом Божим на п’ятницю V тижня Великого Посту
«Багато добрих діл показав Я вам від Отця. За яке з цих діл Мене каменуєте?» — запитує Ісус. Відповіли Йому юдеї: «Не за добрі діла каменуємо Тебе». Невже цього разу Ісус помилився і не розпізнав у серцях їхніх намірів? Не розпізнав, за що Його хотіли вбити? Але потім знову з’являється тема «діл». Далі [в.37-38] Ісус знову говорить про «діла». А якщо Ісус не помилився, то за яке діло Його хочуть вбити?
Розділ Йн11, 53: «Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити» (день воскресіння Лазаря). У Мк 15, 9‑10: «Пилат же відповів їм, кажучи: Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського? Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі». А в Книзі Мудрості (2, 23-24) написано: «Бог же створив безсмертною людину і вчинив її за образом власної природи. А через заздрість диявола смерть увійшла у світ». Перше Послання Йоана Богослова (8): «Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. (12) Каїн був від лукавого й убив брата свого. Та й за що він забив його? Бо лихі були його вчинки, а брата його — справедливі» (справедливі, або, по-іншому кажучи, добрі).
Ці тексти пояснюють, що в людей, які хотіли каменувати Ісуса, спочатку в серці з’явилася заздрість, яка далі проявилася в бажанні вбити того, кому позаздрили. Подібно як в Бут 4, 6‑8: «І сказав Господь до Каїна: Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні — гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати. І сказав Каїн до Авеля, свого брата: Ходімо-но в поле. І коли вони були в полі, Каїн напав на Авеля, свого брата, й убив його». Не Ісус не розпізнав, за що Його хочуть убити, а юдеї. Вони самі не знали, не усвідомлювали, за що насправді хочуть убити Ісуса, і тому лише (розділ далі) вчинок Ісуса виявив заміри їхніх сердець.
Святий Тома Аквінський каже, що заздрість це дочка гордині. А гординя — гріх, який найважче в собі побачити. Згідно зі словами Апостола Павла до Тимотея (І) 6,4‑5: «Засліплений гордістю — нічого не розуміє, хворий на пусті змагання та словесні суперечки. З цього виникають заздрість, сварка, зневаги, лукаві підозри, постійні спори людей із зіпсованим розумом та позбавлених правди». Гріх спершу з’являється в думках, а потім втілюється в учинкові. Хто подумки не згрішив, той і ділом не вчинить гріха.
І ще одне. Можемо бути богами і творити чуда. «Ісус пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Йоан колись хрестив, і залишився там. І багато людей прийшло до Нього. Вони говорили, що Йоан не зробив жодного чуда». Краще пасує, щоб було написано: «Йоан не зробив жодного доброго діла». Ніби текст Йн 10, 31-42 спонукає до думки, що чудо — це добре діло. Добре діло — це чудо, яке ми можемо вчинити. Зробити комусь добре діло — це як зробити чудо. І так інколи ми сприймаємо діла добрі, як рідкісне чудо.
фінансово.
Щиро дякуємо!
