Страшний, невимовний і всеосяжний біль матері за дитям. А жінка, що віддала безгрішного Сина на муки й смерть за гріхи всього людства, мабуть, відчула у своєму серці страждання всіх матерів.
Уперше пророцтво про душевні муки Марії за Сина зустрічаємо ще на початку Євангелія від Луки. «Та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (Лк 2, 35), – мовив праведний старець Симеон, зустрівши Марію у храмі, куди вони з Йосифом принесли малого Ісуса. В іконографічній традиції ці слова втілилися в образі «Скорботної Матері», а також в іконах «Пом’якшення злих сердець» та «Семистрільна».
Зображення Діви Марії в скорботі неймовірно проникливі, адже передають момент Її найглибшого переживання. Цей образ покликаний збудити у вірних емпатію, допомогти їм відкрити власні серця й думки та спрямувати їх до Господа.
Традиційно Скорботна Богоматір постає як жінка в момент абсолютного болю. Можливо, найвідоміше полотно з цим сюжетом – робота Тиціана (1554 р.). Його Марія надзвичайно напружена, Її пальці міцно переплетені, а поза, хоч і стримана, акумулює повноту страждань. Погляд Богородиці звернений убік, сповнений печалі й осуду. Через сто років Мурільйо напише не менш експресивну Скорботну Марію, яка в безсиллі розводить руками і звертає погляд угору, своїм жестом ніби вмовляючи забрати Її на небо, до Сина.
Від ХІХ століття під впливом реалістичних тенденцій у живописі виникає традиція зображення Діви Марії без жодних іконографічних символів. Постає образ простої змученої життям селянки, як, наприклад, на картині Йозефа Ісраелса. Немає ні корони з німбом, ні блакитно-червоного вбрання, лише сповнений болю погляд, звернений догори. Це немов узагальнений символ материнського болю.
Ще один іконографічний вияв страждань Богородиці – ікона «Семистрільна», на якій серце Марії пронизують сім стріл як символ семи скорбот і повноти Її страждань. Альтернативна версія трактує кількість стріл як сукупність головних гріхів людства. Цікаво, що початкове зображення стріл поступово змінилося на сім мечів. Ікона Богоматері часто була парною до образу Ісуса Христа, якого іноді зображали з мечем відповідно до біблійної цитати про те, що «слово – живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча» (Євр 4, 12). Так могло відбутися перенесення цього елемента на зображення скорботної Марії, чиє серце пронизує один меч або ж усі сім.
В українську традицію цей образ потрапив аж у XVIII ст. через гравюри з католицьких книг, згодом увійшовши і в православний канон.
У народній традиції ікона «Семистрільна» трансформувалася у схожий образ, на який, щоправда, покладали дещо інші функції. Ікона «Пом’якшення злих сердець» стилістично майже не відрізняється від свого прообразу, однак до неї звернені молитви людей, які шукають захисту від зла. А сімейні пари, що не можуть досягнути гармонії та порозуміння в стосунках, просять у неї мудрості для збереження родини. Ця ікона Богоматері вказує на те, що спасінням для людей може стати лише терпимість і милосердя одне до одного, чого так часто бракує сучасному суспільству. Вона – щоденне нагадування про необхідність непримиренної боротьби зі злом, що проникає в серце, заради панування миру та любові в нашому житті.
Олеся ГОЩУК, «Католицький Вісник», №6/ 2015
фінансово.
Щиро дякуємо!
