Поради

Робіть життя інших радісним! — о.Василь Поточняк

17 Квітня 2015, 10:56 2393
Василь Поточняк

Є люди, немов яскраве світло, які освітлюють всіх навколо, несуть Христову науку, і пам’ять про них триває. 15 квітня 2015 року Божого, у м. Брешії (Італія) відійшов у вічність о. Василь Поточняк, секретар Пасторально-місійного відділу УГКЦ, колишній Голова комісії у справах молоді Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Отець Василь залишив нам чимало перлинок мудрості, якими ми сьогодні хочемо поділитися з вами.

 

Нашою спокусою є усвідомлення, що Бог любить когось більше, ніж мене. Тому українці дивляться на французів чи німців і кажуть: «О, там би народитися, там було б добре жити»; французи захоплюються Америкою, пакистанцям подобається Україна. Ми дивимося — і нарікаємо.

Диявол торжествує, якщо послідовники Христа не мають віри, сумніваються, представляють життя нестерпним і важким, незносним: усі змучені й засмучені.

Розповідаючи про свої біди іншим, ми не тільки собі шкодимо, але й сіємо у свідомості людей насіння, яке зійде і принесе поганий плід.

Візьмімо собі за правило: ніколи не висловлювати жодної думки сумніву чи розчарування; тим ми будемо робити життя інших радісним.

Скиньмо свої турботи — не навішуймо на себе купу переживань.

Як багато зміниться, якщо ви, дружини, жінки підтримаєте свого чоловіка, який працював, а не заробив грошей. [Якщо] не осудите його. Як багато, [чоловіки,] підтримаєте своїх дружин, коли не тільки доріканням будете вчити, як вона має прати, варити, але будете вміти свято підбадьорювати.

Не заберімо нікого в надію, навіть в останнього, хто узалежнений, не може вийти з цього стану, — не заберімо в нього надію, він не відкинутий Богом. За нього Христос іде на смерть.

Не відкиньмо надію в подружжі, де майже все поламано, де давно немає діалогу, а монолог, — там теж є надія.

Конфлікт «батьки і діти» виникає тому, що ми не шануємо старших. Уміймо подякувати батькам.

Християнство не пригнічує радості ані навіть веселого настрою. Християнство не є релігією пригнічення.

Запросімо Господа, щоби Його всемогутність була сенсом, серцевиною і суттю нашого християнського життя. Не наш інтелект, не передбачування, не прогнозування, не уява, не мрії, не логіка — а Бог, Котрий мене веде.

Через кожного з нас Ісус Христос посилає свій лист світові — там, де живемо: на своїй вулиці, у будинку, під’їзді, на своїй парафії, на роботі, в школі, в хорі, під час відпочинку чи святкування дня народження, і навіть як ми десь вирушаємо в дорогу, — ми «лист» Христа, який прочитують люди.

За матеріалами: ДивенСвіт
Фото: Католицький оглядач

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: