Після довгого очікування — бо понад тиждень — репортаж ТСН про події, пов’язані з мешканням францисканців на Оболоні, вийшов в ефір. Це добре, що про нас почали говорити засоби масової інформації загальнонаціонального рівня. Але кілька пунктів репортажу все ж таки залишають гіркий присмак…
Вже на самому вступі ведуча говорить про «кооперативний» будинок, у якому нібито знаходиться наше помешкання, — але це не так. Будинок обслуговується ЖЕКом, і жодного ОСББ в нашому під’їзді не існує. Окрім того, закон про ОСББ говорить, що навіть така форма управління не може втручатися в приватну власність, що, власне, відбувається у нашому випадку.
Тому дивує і те, що в репортаж потрапив лише один фрагмент з анонімним міліціонером, який стверджує, що ніхто не порушує закон. Тоді в чому була би проблема, якщо ніхто не порушує закон? Цитується відповідна стаття закону про свободу віросповідання, то чому органи правопорядку не забезпечують виконання закону?
Варто звернути увагу на короткий уривок про «пояснення» мешканцями-протестувальниками своїх позицій… дітям! Поза камерою, на початку конфлікту, дітей просто виганяли на вулицю, на холод і вітер…
Цікаво, що журналіст зовсім не згадав про той факт, що квартира не лише належить приватній особі, але в ній офіційно зареєстровано парафію із затвердженим статутом. Тобто немає жодної протиправної дії. Більш того, за перешкоджання проведенню релігійних обрядів передбачається кримінальна, а не просто адміністративна відповідальність.
Далі репортер мандрує на земельну ділянку, яка, за законом, належить парафії, і де спільнота вже кілька разів пробувала розпочинати будову. Навіть кілька кадрів зі знесення огорожі було показано. А ось коментар знову дивний: яка бійка? Коли на нашій ділянці була бійка? Це повна дезінформація. Як і те, що зносили огорожу жителі Оболоні. Тоді ми ще не знали цього слова, але сьогодні можна відверто сказати, що то були «тітушки», в нетверезому стані, і зовсім не з Оболоні, а тим більше не з довколишніх будинків.
Як підкреслив владика Петро Мальчук, архиєпископ Києво-Житомирський, міська влада вже довго не виходить назустріч нашим побажанням щодо заміни згаданої земельної ділянки на іншу, «неконфліктну». Вже три місяці очікуємо відповіді на наш лист від пана В. Кличка…
Репортаж завершується «жирною крапкою»: «Поступатися, як завжди, не збирається ніхто». Перепрошую, закон має поступатися свавіллю і насильству? Чому влада не забезпечує виконання законних прав нашої парафіяльної спільноти та нас особисто? Є закони, є папери, але чомусь усі говорять про те, що треба «домовлятися». Про що? Щоби хтось (хто?) давав нам дозвіл на певну кількість відвідувачів (яку кількість?) у певних часових рамках? Що брати не можуть сповідувати віру у власній квартирі чи навіть поза її межами? Що органи правопорядку жодним чином не реагують ні на що? Для цього і були людьми створені закони — для врегулювання таких ситуацій. Чому закони не діють?
о. Патрик Оліх OFM для CREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
