Світ побачила нова «екологічна» енцикліка Святішого Отця. Заголовок Папа Франциск запозичив із «Пісні створінь» свого святого покровителя. Безперечно, це визначна подія у сучасній історії Церкви. Насправді мали місце дві події, гідні уваги: спершу відбулася презентація у Ватикані, а уже у понеділок у пресі з’явився короткий виклад та аналіз головних положень документу. Текст дивує принаймні у кількох місцях.

Папа Франциск погоджується із дослідженнями науковців, що вважають глобальне потепління наслідком діяльності людини. Він теж привертає увагу до таких важливих явищ, як втрата різноманітності у природі, загроза зменшення водних ресурсів на планеті, а також вказує на зв'язок між бідністю та екологічними проблемами сучасності. «Людство ніколи так не руйнувало наш спільний дім, як протягом останніх двохсот років. Ми не можемо собі дозволити відкладати важливі кроки, що допоможуть припинити нищення навколишнього середовища», переконаний Святіший Отець.

Текст документу одразу ж розібрали на цитати. Провідні світові видання рясніють різноманітними коментарями нової енцикліки Папи Франциска та спробами здійснити аналіз документу. Проте численна армія фахівців, спостерігачів та аналітиків, здається, не звернула увагу на досить цікаву деталь, а саме на такі важливі для кожного твору чи документу виноски. Ці, на перший погляд, дрібниці зможуть нам розповісти й про автора. Як правило, Понтифіки у офіційних документах цитують своїх попередників, церковні документи, Катехизм Католицької Церкви, наприклад, та Біблію. Цього разу 10% відсотків усіх цитат, а саме 21 з 172, — це уривки документів єпископських конференцій та висловлення єпископів з усього світу. Папа Франциск цитує представників 15 різних націй, зокрема єпископів з Південної Африки, Філіппін, Болівії та Німеччини, Домініканської Республіки, Бразилії, Японії та Австралії, Нової Зеландії, а також ієрархів з США та з рідної Аргентини. Святіший Отець звертається до документів двох єпископських організацій: Конференції єпископатів Латинської Америки та Федерації єпископів Азії. Саме мешканці цих частин світу гостро відчувають руйнівні наслідки глобального потепління та інших екологічних катастроф.

Отже, що ж нам усе це розповість про автора документу?

1. Папа — проникливий політик

Без сумніву, Святіший Отець усвідомлював, що його заклик  до встановлення обмежень у споживанні та видобуванні корисних копалин та емісії газів, що спричиняють виникнення парникового ефекту, не співпадає з позицією багатьох світових лідерів. Папа Франциск заохотив їх також здійснювати докорінні та ефективні реформи у галузі економіки, щоб таким чином поліпшити екологію на планеті. Цитуючи у своїй енцикліці єпископів з різних країн, Святіший Отець ніби хоче сказати: «Це не лише моя точка зору! Так вважає багато осіб». Він показує таким чином, що енцикліка «Laudato si’»  непросто прояв його зацікавлень чи уподобань. Понтифік висловив переконання усієї Церкви, католиків, що мешкають у різних куточках світу та мають справу з цими проблемами щодня. Варто зазначити, що сьогодні це 1, 2 мільярда осіб, чий голос не вдасться ігнорувати.

2. Святіший Отець підтримує  країни, що розвиваються

Нова енцикліка доводить: Папа прагне бути голосом убогих у світових дебатах щодо найважливіших проблем сучасності. Понтифік бачить своє призначення у тому, щоб розповідати про ситуацію людей, які живуть у країнах, що розвиваються. Папа Франциск наголошує: значна частина корпорацій, потужних світових промислових синдикатів знаходяться у густонаселених міських районах, їм не знайомі проблеми убогих людей. Папа усвідомлює також, що з подібною критикою може зустрітись також і його послання, тому й показує свою зацікавленість думкою місцевих ієрархів. «Гадаю, що це перша папська енцикліка, у якій цитуються документи локальних єпископатів, — каже аргентинський єпископ Марчело Санчес Сорондо, президент Папської Академії Наук, — Папа проявив таким чином солідарність з єпископами різних країн, особливо найубогіших».

3. Папа-реформатор

Читаючи новий документ, можна зробити висновок, що Святіший Отець намагається переглянути питання розподілу влади у Церкві, адже протягом останніх десятиліть точились гострі дискусії про роль та повноваження місцевих конференцій єпископів. Без сумніву, Папа підкреслив значення і авторитет локальних єпископатів, цитуючи їхні документи у своїй енцикліці, тоді як централізація влади у Церкві завжди підтримувалась та просувалась Апостольським Престолом. Так у 1998 році вийшов документ за редакцією кардинала Ратцінгера, підписаний Йоаном Павлом ІІ, що обмежував повноваження єпископатів, оскільки «питання про те, що є істиною не вирішується більшістю голосів». Кардинал Берґоліо ще тоді був прибічником децентралізації влади та збільшення повноважень локальних конференцій єпископів. Він пояснював свою позицію тим, що їхній досвід та погляди — дуже цінні та гідні уваги. Схоже, енцикліка  «Laudato si’» започатковує нову модель розвитку офіційного церковного вчення, модель, за якою у «центрі» Католицької Церкви справді беруть під увагу те, що діється на «периферії».

Звичайно, захист навколишнього середовища першочергова тема «екологічного трактату» Понтифіка, проте деталі, наприклад, виноски, теж багато нам зможуть пояснити, тому не варто ними нехтувати.

Джон Аллен, Crux