Вона бачила Святого Духа. Бачила, як Він палав. Розмовляла з Ним. Співала… підносячись над липами. Мала наскрізь пробите серце. Жила попри перерізане горло. Нова свята.
«Вмираю, бачила мого Бога! Бачила вогненну Горлицю. Зверніться до вогненної Горлиці, до Духа Святого, який дає початок усьому», — закликала Мала Арабка, нова свята Церкви. Вона казала: якщо священик раз на місяць відправить Святу Месу в намірі Святого Духа, то «Він прийде вилікувати хворих і збудити тих, що поснули».
Краплі тобі вистачить!
Я опинився перед завданням, яке неможливо виконати. Намагання викласти у двох абзацах найбільш незвичну біографію, про яку тільки чув, загрожують інвалідністю або вікіпедізацією, у стилі переказу «Володаря перснів»: «Гобіт має вкинути перстень у дірку. Він іде з цією метою цілі три томи, аж нарешті йому це вдається».
Кількості надприродних дарів, якими була обсипана Маріам Бауарді (нар. 5 січня 1846 р.), в Кармелі знана як Марія від Ісуса Розіп’ятого, вистачило б на всі молитовні групи Центрально-Східної Європи, і ще би залишилося.
Сама про себе вона казала: я «Маленьке Ніщо», а знайомому священику радила: «Прошу, будьте малим, аби не входити до Неба самотнім. Прошу, будьте малим, і Ви здобудете багато душ».
«Маленьке Ніщо». Може, як коротка візитка, цього вистачить?
14 листопада 1871 р.: «Сьогодні зранку я страждала, бо не відчувала Бога. Мені здавалося, що моє серце немовби з заліза. Не могла думати про Бога, прикликала Святого Духа і сказала: “То Ти даєш нам пізнати Христа. Апостоли довго перебували разом із Ним, не розуміючи Його, але однієї краплі Тебе вистачило, аби вони Його зрозуміли. І Ти зробиш так, щоби я Його також зрозуміла. Прийди, моя втіхо, прийди, моя радосте, прийди, мій мире, моя сило, моє світло. Прийди й освіти мене, аби я знайшли джерело, з якого маю напитися. Краплі Тебе мені вистачить,аби Ісус показався мені таким, який Він є”. (…) І я відчула в серці доторк розжареного заліза. Дух Святий ні в чому мені не відмовляє…»
Я Тебе геть не розумію!
Вона стала кармеліткою. Отримала дар левітації. Коли сестри у французькому Кармелі споживали вечерю, мати-настоятелька з наставницею новіціату помітили, що Маріам зникла. Її шукали по всьому монастирю. Раптом почули відлуння десь із саду: «Любов, о любов…» Вибігли назовні — й стали, як укопані. Маріам підносилася над розложистими липами. У Франції це повторилося вісім разів.
— Ця дівчина була так захоплена Святим Духом, любов’ю, що всі закони природи лускали, як мильні бульбашки. Вона дозволяла любові нести себе, — почув я у кармелітському монастирі у Вифлеємі, який збудувала Мала Арабка.
«Духу Святий, освяти мене. Що я маю вчинити і в який спосіб знайти Ісуса? Учні були неосвічені, були разом з Ісусом і не розуміли Ісуса. Я також перебуваю в домі Ісуса і геть Його не розумію. Найменша справа непокоїть мене, викликає тремтіння; я надто вразлива, недостатньо великодушна, аби присвятити себе Ісусові… О Духу Святий, коли Ти дав їм промінь світла, учні немовби зникли. Вони не були тим, чим досі. Їхню силу було відновлено, жертви стали для них легкі. Вони пізнали Ісуса більше, ніж коли були разом із Ним. Джерело миру, світла, прийди й освіти мене. Я голодна, прийди мене нагодувати; я спрагла, прийди мене напоїти; я сліпа, прийди мене освітити; я вбога, прийди мене збагатити; я неосвічена, прийди мене повчити. Духу Святий, ввіряю себе Тобі…»
Місце борні
Потрапивши на Святу Землю, вона почула: «В колисці батька мого, Давида, поставиш мені дім». Оселилася у Вифлеємі.
Кармель виглядає як міцний замок, нагадує башту Давида. Його розташування, конструкція були записані у небесних планах, а Маріам пильнувала, щоби до йоти було дотримано розпорядження Верховного Архітектора. Монахині доти й не здогадувалися, що це місце споконвічно називалося Узгір’ям Давида, бо на ньому знаходиться грот, де Давид був помазаний на царя.
Маріам пророчо бачила, що саме у цьому місці відпочивала Марія незадовго перед пологами, що сюди приходив сам Ісус, перш ніж розпочати 40‑денну борню з демоном у пустелі. Тут же перебував і Давид перед битвою з Голіафом.
«Господь показав мені все. Я бачила вогненну Горлицю. Зверніться до вогненної Горлиці! Моя участь — мир. Моя частка — хрест і мир. Натомість болі та знеохочення це участь ворога й тих, хто слухає неприятеля. Дітям дають молоко, молоко, яке пахне любов’ю, молоко, заправлене любов’ю… Я бачила мого Бога, бачила мого Бога. Вмираю, я бачила мого Бога… Бачила об’єкт моїх прагнень, бачила об’єкт моєї любові, бачила об’єкт мого життя… Бачила перед собою Горлицю, а над нею — келих, що проливався так, немовби в ньому було джерело. Те, що виливалося з келиха, зрошувало Горлицю і обмивало її. Разом із цим я почула голос, який виходив із цього прекрасного світла. Голос сказав: “Якщо хочеш мене шукати, пізнати й піти за мною, — прикликай Світло, тобто Духа Святого, який осяяв моїх учнів і який освічує всіх людей, хто Його взиває… Воістину, воістину кажу вам, хто прикликатиме Святого Духа, шукатиме мене і знайде мене, — знайде мене через Нього. Його свідомість буде ніжна, як польові квіти. Якщо це буде батько або мати, то мир запанує у його родині. Мир буде в його серці як у цьому, так і в майбутньому світі. Не помре в темряві, але у мирі”.
Було мені сказано, що в усьому світі треба встановити те, щоби священик раз на місяць відправляв Святу Месу про Святого Духа. Всі ті, хто братимуть у ній участь, отримають особливі благодаті та світло. Я почула: “Гаряче прагну, аби ти сказала, що всі священики, які раз на місяць відправлять Святу Месу про Святого Духа, вшанують мене. А хто мене вшанує і візьме участь у цій Святій Месі, буде вшанований самим Святим Духом; і матиме в собі світло; в глибині його душі буде мир. То Він сам прийде вилікувати хворих і збудити тих, що поснули… А на доказ цього всі ті, хто відправлятиме ці Святі Меси, або братимуть у них участь, і хто взиватиме Святого Духа, не вийдуть із цієї Меси, не зазнавши цього миру у глибині своєї душі. Й не помруть у темряві”.
Я почула голос: “Світ і чернечі спільноти шукають нового в молебнях, а занедбують справжній молебень від Утішителя. Через це залишаються у помилках, у поділах, через це немає ані миру, ані світла. Не прикликають світло, як воно має бути прикликане, а саме воно об’являє нам істину. Занедбують цей молебень навіть по семінаріях… Тривають переслідування, заздрість поміж чернечими спільнотами. Через це світ залишається у темряві… Кожен, у світі чи у спільнотах, хто прикликатиме Святого Духа, не помре у помилках. Кожен священик, який поширюватиме цей молебень, отримає світло, коли говоритиме про це іншим”».
Мартін Якімович, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
