«Щоб вижити на війні, хлопці були змушені стати кіборгами, а тепер, щоб вони стали людьми, ми маємо залишатися людьми», — каже с.Неля Куцак, психолог, волонтер Вінницького військового госпіталю.
«Дуже важливо знати особливості людей, які переносять втрату там, щоби допомогти їм тут. Немає різниці чи це втрата частини тіла чи втрата побратима, вона переживатиметься за однією і тією ж схемою. Ці етапи проходять усі, хто пережив втрату. Тому треба знати що робити і як реагувати, — говорить с. Неля Куцак. — Від того, чи отримають військовослужбовці допомогу в перший місяць після повернення, залежить, що буде з ними далі. Саме цей час — це час, коли людина може переробити важкий досвід для того, щоб стати сильнішою. Та це можливо лише у випадку вчасно наданої допомоги. В протилежному ж випадку, людина, якій не надано вчасно допомогу, замкнеться, зіп’ється, а в найгіршому випадку — вчинить самогубство. Слово вдячності, небайдужість та постійна підтримка можуть дуже багато зробити. Тут, на цьому фронті ми можемо багато зробити,так само як і на фронті в зоні АТО. Тут поранення невидимі, але не менш серйозні. Щоб вижити там, хлопці були змушені стати кіборгами, а тепер, щоб вони стали людьми, ми маємо залишатися людьми».
Коли людина переживає будь-яку втрату, вона проходить 5 етапів. Ці етапи вона мусить пройти всі і повністю, інакше все повториться заново
5 етапів переживання втрати
1. Заперечення
Перше, що відчуває людина після втрати — це заперечення. Вона не визнає, що таке може бути. Часто в поранених в перший тиждень спостерігається відмова від знеболювального. Вони не визнають втрату частини тіла і чекають, що все пройде.
2. Етап торгу
На цьому етапі розпочинається торг з Богом. Солдат обіцяє Богу виправити своє життя, піти до сповіді, навернутись. Також він розпочинає міняти лікарні з надією, що в інших лікарнях кращі лікарі і вони обов’язково допоможуть.
3. Гнів та агресія
Коли надія на чудо закінчується, розпочинається етап гніву. Людина гнівається на те, що з нею сталось, на саму себе, а виливає увесь біль на людей, що їй допомагають. Тут потрібно розуміти, що це гнів не на конкретну людину, а на ситуацію загалом. Потрібно дати можливість викричатись, навіть виплакатись. Чим краще боєць переживе цей етап, тим краще буде йому далі.
4. Депресія
Етап, коли людина не бачить ніякого майбутнього. І саме в цей момент розпочинається депресія. Тепер людину не можна залишати саму, бо на цьому етапі найчастіше виникають думки про самогубство. Вона не зізнаватиметься, але думки про самогубство будуть присутні. Як би важко не було, хтось мусить бути поруч і постійно підтримувати.
5. Переоцінка та нові можливості
На цьому етапі варто шукати ресурси, що дали сили бійцю вижити в умовах війни. Саме вони зараз допоможуть переоцінити усе і жити далі. Для багатьох солдат найсильнішим джерелом сили є Бог. Часто військові кажуть, що в окопах невіруючих нема. Після зони АТО багато хто навернувся і почав ходити до Церкви. Для тих хто Бога не зустрів, сильним джерелом надії є прості дитячі малюнки. Навіть лежачи в лікарні вони вішають дитячі малюнки біля ліжка, а коли йдуть з лікарні, то забирають їх з собою додому. Для солдатів дуже важлива ця проста вдячність.
Тому в такий період найкращою допомогою для людини буде вдячність і віра у неї. Віра у те, що якщо вона пройшла те пекло і повернулась, то вона зможе пережити втрату і жити далі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
