Близько тисячі вірних 6-7 серпня 2015 р. прибули з різних куточків Кам'янець-Подільської дієцезії на чування до Браїлова, що на Вінниччині.
Цього року відбулося вже13‑те з черги чування перед статуєю Ісуса Назарянського у браїлівському санктуарії. Здебільшого до святині приїджають прочани з різних куточків Кам’янець-Подільської дієцезії, та цьогоріч кількість учасників з інших дієцезій збільшилась. Найбільше паломників прибуло з Хмільника, Мурафи, Жмеринки та Вінниці.
Чуванння розпочалося з вечора 6 серпня і тривало всю ніч. На вірних чекали Меси, Хресна дорога зі смолоскипами по місту, конференція та молитви прославлення. Була можливість ушанувати реліквії св. Йоанна Павла ІІ.
А ще учасники чування мали змогу забрати додому не тільки «трохи святості в душі», але й привезти з собою освячену воду, сіль для освячення домівки та лампадку для Хресної дороги.
З особливою радістю вірні вітали у Браїлові ординарія Кам’янець-Подільської дієцезії єпископа Леона Дубравського.
Увечері 6 серпня, в день свята Преображення Господнього, владика Леон разом зі священиками, що приїхали з різних куточків дієцезії, відправив Месу. У проповіді єпископ звернув увагу прочан на преображення кожного особисто. «Лише відкривши серце для Бога, людина може по-справжньому преобразити себе і своє життя», — наголосив він.
На Месі, присвяченій спомину св. Каетана, Його Преосвященство звернув увагу на те, що милосердя необхідне в нашому житті. Єпископ Леон наголосив: «Бог — милосердний! Він не може не вислухати молитву, але людина має приходити до Нього з чистим серцем!»
Зранку було освячено олію для помазання очей на честь св. Каетана.
За проведення свята у Браїлові відповідають відразу двоє священиків: о. Станіслав Вінярський та о. Павло Каліновський. Отець Станіслав — настоятель браїлівської парафії і відповідає за організацію «фізичної» частини чування, а о. Павло — за організацію «духовної» частини.
Ось що розповіли CREDO організатори чування.
«Я, як настоятель, продовжую те, що було розпочато до мене, і тому намагаюся максимально зробити, що від мене залежить. Приготування храму, довколишньої території, декорації, харчування паломників — це все готують парафіяни. В організації чування взяли участь близько 150 наших парафіян. Чесно сказати, я дуже хвилювався, щоб вистачило їжі для паломників. Але Бог так дав, що їжі дуже багато і, думаю, ще й залишиться. Цікаво, що цього року парафіяни захотіли на відкриття чування заспівати пісню. Вони прийшли до мене з цією пропозицією. Пісня польська, і я трохи здивувався; але виявилося, що вони хотіли так вшанувати своїх бабусь і дідусів, які з цією піснею в комуністичні часи відстоювали каплицю», — розповів о. Станіслав Вінярський.
Отець Павло Каліновський: «Це одинадцяте чування, яке проводжу я. Роки практики дозволяють дедалі менше часу витрачати на підготовку, і ми розпочинаємо за три дні до зустрічі. Вибираємо репертуар і думаємо над конференціями. Цього року в організації не виникло жодних проблем. Загальна інтенція чування — це допомогти іншим молитися, щоб це місце допомогло людині душевно відновитись. Ну і, звісно, просимо про мир. Ми недарма обрали тему Божого милосердя. Я вважаю, що без милосердя не буде України!»
Своїми враженнями поділились учасники браїлівського молебню:
Анастасія Греськова, відповідальна за музичну групу: «До чування ми готуємося швидко. Взнаки дається стаж, все-таки вже 11 років ми приїжджаємо сюди співати. Для мене це служіння дуже багато значить. Воно є частиною мене».
Андрій та Катерина Щербаті, м. Томашпіль: «Враження у нас дуже позитивні. Тут дуже гарна програма чування. І, як на мене, найкращим є те, що воно закінчується Хресною дорогою. Маємо багато інтенцій, але одна з найголовніших — це бажання миру для держави».
Бурлацька Людмила, Браїлів: «Я побувала на усіх чуваннях, із найпершого. Беру участь у підготовці щороку, що скаже священик — те й допомагаю. Сподіваюся, що ще не один рік приходитиму сюди. І хотілось би, звичайно ж, аби побільше людей приїжджало сюди».
Яна з м. Немирова: «Я вперше на чувані і зовсім не шкодую, що приїхала. Зараз відчувається спокій у душій після молитви. Дуже радію, що приїхала».
Довідка CREDO
Згадки про культ Ісуса Назарянського сягають приблизно XVIII століття, часу, коли був побудований храм.
Статуя Ісуса Назарянського у вівтарі зображує Христа в терновій короні з сумним обличчям та складеними на грудях руками.
Існує кілька версій щодо того, як статуя Христа потрапила до Браїлова. Одна з них розповідає, що її привезли монахи-тринітарії, які служили у храмі. Статуя була зроблена з цитрусового дерева, обличчя Христа було смагляве, очі — чорні, на шиї висів скапулярій Святої Трійці; Ісус був одягнений у білу альбу і червоний плащ. Вірні шанували статую Ісуса, за посередництвом якої Бог робив багато чудес. На свята й урочистості Ісуса вдягали в орнат, який потім частинками роздавали паломникам.
Після придушення польського повстання 1830-1832 рр. царський уряд закрив багато католицьких сакральних споруд; серед них був і монастир отців-тринітаріїв. 1837 року монастир зі святинею передали православним монахиням. Парафія ж, позбавлена храму, збиралися на цвинтарі у каплиці, збудованій 1818 р. Лише 1850 року. вірні дістали дозвіл на будівництво нового храму. Хоча влада чинила різні перешкоди в будові, та, за сприяння великого композитора П. І. Чайковського, храм було закінчено 1879 р.
На той час настоятелем у Браїлові був о. Шедловський. 29‑го червня 1911 р. єпископ Л. Жерновецький освятив храм в ім’я Пресвятої Трійці.
Цей храм, як багато святинь нашої держави, закривали двічі: у 1930‑х і 1960‑х роках. У 60‑х роках із церкви зробили склад соко-морсового заводу, а на другому поверсі влаштували клуб. Але завдяки щирим молитвам, наполегливості та відвазі парафіян у 1990‑х храм віддали вірним. Від 1991 р. настоятелем Браїлівської парафії був о. Франциск Щербатий.
Коли закривали храм, чудотворну статую вивезли. Сьогодні в санктуарії знаходиться копія, освячена єпископом Яном Ольшанським 1999 р.
Фото автора
фінансово.
Щиро дякуємо!
