Ці слова великого митрополита Андрея стали гаслом акції милосердя, яку провели для жінок-в’язнів Маріампільської виправної колонії група мирян із Бурштина разом з сестрами Воплоченого Слова та о. Любомиром Іваночко.
Ще взимку сестри Бурштинського монастиря разом із молодими родинами організували вертеп для позбавлених волі жінок. Для вертепників то була нагода познайомитися з новою для них реальністю, побачити потреби в’язнів, поговорити і зрозуміти їх: одним словом, відчути необхідність того діла милосердя для тіла, яке Церква заповідає кожному християнину — в’язня відвідати (див. Мт 25).
Протягом майже півроку цих людей не покидала думка відвідати тюрму знову. Вони зібрали одяг, печиво та солодощі. Сестри зі свого боку узгодили всі деталі щодо дозволів у пенітенціарної служби України. Потрібно відзначити, що працівники цієї установи дуже прихильно поставилися до бажання відвідати в’язнів і навчити їх добрих справ, тому охоче пішли на співпрацю.
У суботу 15 серпня група з 16 парафіянок, священика, дяка та чотирьох сестер увійшли до виправної колонії. У великій залі зібралося близько 70 жінок. Отець Любомир сказав вступне слово-привітання, де зазначив мету візиту — нести любов. Потім він присвятився своєму служінню сповідника і майже три години вислуховував сповіді в’язнів.
Далі сестра Марія Зарваницька розповіла присутнім про особу великого українця, митрополита Андрея Шептицького, 150-річчя з дня народження якого відзначається цього року на церковному та державному рівнях. Вона вказала на ту важливу роль, яку зіграла в житті цього праведника його мати, графиня Шептицька, яка, як сама зазначила, не мала інших методів виховання, крім «Богородице Діво». Це яскравий приклад того, як молитва матері, навіть коли вона далеко від своїх дітей, може їх формувати і оберігати.
Потім усі присутні поділилися на чотири групи-гуртки: перукарні (серед гостей було троє перукарок, які добровільно пропонували свої послуги жінкам-в’язням); малювання, волейболу та співу. Багато жінок охоче взяли участь у гуртках, проявили свої таланти, навчилися чогось нового. Хто не брав участі, з цікавістю спостерігали за приємною метушнею. Для усіх було втіхою пережити щось нове серед сірих буднів тюрми. Це був немов подув свіжого вітру, який нагадував, що є інше життя, до якого вони обов’язково повернуться.
Одночасно відбувалася сповідь у каплиці тюрми. Кілька сестер та жінок готували в’язнів до Тайни Сповіді. Адже така очікувана для цих жінок зовнішня свобода ніколи не принесе їм справжнього спокою і радості, якщо вони залишаються невільницями гріха. Справжня свобода починається зі свободи духа, коли людина відмовляється від рабства гріха і знаходить мир з Богом.
На завершення відбулася Божественна Літургія, де багато жінок змогли приступити до Святої Тайни Євхаристії і прийняти у свої душі саме Милосердя.
Сестри Чернечої родини Воплоченого Слова
фінансово.
Щиро дякуємо!
