Владика Богдан (Манишин), єпископ-помічник Стрийський, очолює Координаційну раду кризового душпастирства в УГКЦ. Під його опікою — зокрема, створення реабілітаційного центру для постраждалих під час війни.
У доповіді, представленій на Синоді єпископів УГКЦ, владика Богдан відзначив: створення реабілітаційного центру — це, звісно, насамперед завдання держави; але співпраця з Церквою могла би дати добрі плоди. Наявні в Україні ребцентри не розроблені так, аби надавати повну реабілітацію: і фізичну, і духовну, і психічну. Тому Координаційна рада кризового душпастирства «вбачає свою особливу участь у створенні повноцінного реабілітаційного центру».
Поки справа співпраці з державою зрушить з місця, першими «на прорив» стають, як завжди волонтери. Наприклад, у Запоріжжі виникла спільнота «Жінки героїв». Там психологи і психіатри на волонтерських засадах проводитимуть тренінги з реабілітації родин. «Насамперед треба звернути увагу на родини, адже воїн, який повертається з війни, повертається зміненим, — сказав владика Богдан. — Війна залишила свій відбиток і на ньому, і на його сім’ї. Відмінність лише в тому, що воїн на передовій переживав усе по-своєму, а родина — по-своєму. Можливо, навіть у більшому напруженні. Відповідно, постала величезна потреба підготувати жінок до того, як вони мають зустрічати своїх чоловіків з війни, як їх приймати і як реагувати на прояви переживань, що їх фронтовики можуть мати уже в мирний час».
У планах Координаційної ради — також і надавати допомогу тим, хто сам надає допомогу, тобто психологам-помічникам, і створити спілки воїнів АТО. За задумом єпископа, кожна спілка має бути очолена тими з фронтовиків, хто пройшов цей кризовий досвід, але зумів його опанувати конструктивно. Ну і обов’язково членом такої спілки має бути священик-духівник.
Присутність священика біля воїнів, зазначив єпископ Самбірський, «не вирішує всіх проблем, але чималою мірою допомагає вирішувати ці проблеми самим воїнам». Владика Богдан вважає присутність священика на передовій «запорукою близькості воїна з Богом». Фактично, священик-капелан на фронті стає одним із перших реабілітологів для воїнів. «Присутність священика також нагадує, що й народ не забув воїна, що за нього моляться, на нього чекають, і що він має заради чого жити».
Не раз доводилося чути, що якби більше священиків було у зоні бойових дій, то менше було би проблем після повернення з фронту, зазначив владика Богдан.
За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ
фінансово.
Щиро дякуємо!
