Тобі мало подобається Церква? Дратують відірвані від реалій священики? Тебе верне від інформацій про скандали з участю духовенства? Хочеш, аби нарешті щось змінилося? Ну то перестань нарікати і почни щось робити.
Яка у нас Церква, нібито всі бачать. Не можна сказати, що все прекрасно; ну й не можна сказати, що все безнадійно. Як це часто у житті буває — всього потроху. Є добрі моменти, але є і важкі хвилини.
Чи ми замислюємося, чому справи пішли отак, а не інакше? Чи знаємо, звідки беруться злети й падіння нашої Церкви? Чи знаємо відповідь на питання, чому священики переживають кризи, інколи підводять нас, а дехто навіть скидає сутану й відходить?
Критикувати легко.
Дуже легко нас виходить критикувати Церкву, а священиків то й узагалі.
Нам не подобається, що єпископи відірвані від реальності, живуть у гарних куріальних будинках, часто говорять мало зрозумілою нам мовою, замало доступні для своїх овечок.
Нас дратують священики, які відправляють Меси так, ніби їх хтось до цього примушує, або виголошують страшенно довгі й нудні проповіді. Ми нервуємо, коли натрапляємо на «конвеєрного сповідника», в якого сповідь триває 2‑3 хвилини: навіть не встиг визнати гріхів, а він тобі вже задає покуту і вділяє розрішення.
Нас виводить із себе «інституціональна Церква», труднощі при залагодженні формальностей, пов’язаних із таїнствами, пастирі на дорогих авто… І вже буквально руки опускаються, коли чуємо про сексуальні скандали, жінок біля священика…
Перелічувати ще можна довго. А може, краще би допомогти?
Якщо наша «турбота» про Церкву і духовенство обмежуватиметься тільки й виключно тиканням у помилки і лементуванням над тим, як усе погано, то не обманюймо себе: нічого не зміниться.
Якщо нам у нашій Церкві щось не подобається, то ми не можемо тільки постійно нарікати, але повинні самі включитися і пробувати щось змінити. Ну добре, тільки що може зробити малозначущий, пересічний мирянин? Всупереч видимості, дуже багато. Якщо ми католики, то знаємо величезну міць заступницької молитви (тобто молитви за когось), і саме вона може бути нашим знаряддям у будуванні ліпшої Церкви.
Час від часу в церковних засобах інформації зринають відомості про дивовижну ініціативу, яка цілком може бути способом для конкретизації наших дій. Ідеться про духовне всиновлення священиків, тобто про підтримку їх молитвою. Можна «всиновити» собі священика на деякий час або й навіть до кінця життя. Виглядає просто.
В Україні не видно централізованої організації таких молитов, однак нерідко групи молитовної підтримки священиків діють при парафіях, і там можна питати про конкретику. Про одну з таких парафій, у Дунаївцях, сайт CREDO свого часу згадував. Польськомовним читачам буде зручно скористатися спеціальним сервісом для молитви за священиків. Він має кілька мовних версій, зокрема російську, кому це пасує.
Духовне усиновлення священика і підтримка його своєю молитвою становить метою Руху мaргариток (Les Marguerites/The Daisy Movement). Назва його походить від імені канадки Маргарет О’Доннел. Коли у тринадцятирічної Маргарет 1951 року діагностували поліомієліт, то, звісно, вона занепала духом. Через три місяці лікування дівчинку паралізувало так, що вона могла рухати тільки головою. Маргарет усвідомила, що покликана жертвувати ці страждання за парафію і настоятеля. До хворої стало приходити багато віруючих, щоб приєднатися до її молитви. Збільшувалося число священиків, які просили її про молитву. Маргарет померла в день Страсної П’ятниці у 40‑річному віці, після 27 років молитви у цілковитій нерухомості.
Зворушена її жертовністю, професор Луїза Вард 1 серпня 1981 року заснувала Рух маргариток. А відбулося це в Меджуґор’ї, куди Луїза поїхала з групою прочан із Канади. Цей рух найбільш активний у канадських дієцезіях Джолієт і Роун-Норанда. Поступово Рух маргариток поширився світом, прийшовши також в Україну.
«Маргаритка» складається з семи осіб, які моляться і жертвують свої страждання за конкретного священика протягом семи днів на тиждень. Ці молитовні опікуни — як сім пелюсток квітки навколо серединки, якою є священик. Група підтримує молитвою пастирську діяльність священика і його духовне життя. Члени «маргаритки» обирають довільну форму молитви. Найчастіше це молитва св. Фаустини Ковальської, Коронка до Божого Милосердя, або ж Меджуґорська коронка («Вірую», 7 «Отче наш», «Радуйся, Маріє», «Слава Отцю»). Одна людина може належати до кількох «маргариток». Наприклад, молитися за сімох священиків по черзі кожного дня тижня.
Принципи молитовної опіки — форма довільна, аби лиш молитва постійна. До будь-яких вибраних учасниками молитов додаються такі поради: варто принаймні раз на місяць взяти участь у Месі (або її замовити), жертвуючи Євхаристію за «свого» священика, принаймні раз на місяць помолитися саме в його намірі повний Розарій.
«Не всі ми можемо робити великі речі, але всі ми можемо робити малі речі з великою любов’ю», — повторюють за блаженною Матір’ю Терезою з Калькутти члени руху духовного всиновлення священиків.
Молитва св. Фаустини Ковальської за священників
«О мій Ісусе, прошу Тебе за всю Церкву, дай їй любов і світло Твого Духа, дай силу словам священиків, щоб затверділі серця людей відчули сокрушення і навернулися до Тебе, Господи. Боже, дай нам святих священиків, Ти сам збережи їх у святості.
О Божественний Первосвященику, нехай сила Твого милосердя супроводжує священиків скрізь і зберігає їх від сітей диявола, які він постійно наставляє на душі священиків. Нехай сила Твого милосердя, о Господи, перетворює на порох усе, що могло б затьмарити святість священика, бо у Тебе немає нічого неможливого». (Щоденник, 1052).
За матеріалами: deon.pl, christusimperat.org, Ти не один
фінансово.
Щиро дякуємо!
