Парафіяни роблять усе

Хіба що не сповідають і не звершують Службу Божу

Дунаївці – невеличке місто на півдні Хмельницької області. Але у цьому маленькому містечку просто гіперактивна парафія Святого Архангела Михаїла, що налічує близько 600 активних парафіян, які приймають безпосередню участь у розвитку і житті парафії. Серед них 100 аніматорів. Майже всі спільноти виникли з ініціативи парафіян. Спільнотами, звичайно ж, опікуються священики, але всю роботу на себе беруть парафіяни. Настоятель парафії отець Павло Гончарук жартома зазначив: «Наші парафіяни роблять усе, хіба що не сповідають і не звершують Службу Божу».

" Храм прибирають члени «Живого Розарію». Завдяки цьому вони можуть відчувати, що святиня – «справді їхній дім»

У парафії Святого Архангела Михаїла є 28 кіл «Живого Розарію», перше з яких заснували у далекому 1989 році. Серед них – 22 дорослих, а інші кола молодіжні і дитячі. Ці «кола» мають регулярні зустрічі раз на тиждень: усі учасники зустрічаються зі своїм координатором, а координатори зустрічаються зі священиком. Вони мають визначені молитовні наміри, не тільки особисті чи спільнотові, а й парафіяльні та місійні. Храм прибирають члени «Живого Розарію». Як вони кажуть, це дає їм відчувати, що святиня – «справді їхній дім»; прибирання – їхній внесок у розвиток храму.

Дуже активною спільнотою є «Віднова у Святому Дусі», яка налічує 30осіб. «Близько 10 років тому до нас на парафію з реколекціями приїхали представники «Віднови» з Красилова. Нам дуже сподобалися реколекції і ми захотіли організувати таку ж спільноту в нас. — розповідає Аліна Ніколаєва, лідер спільноти у дунаївецькій парафії. — У нас вийшло і тепер члени нашої спільноти є аніматорами, катехитами. Ми проводимо парафіяльні реколекції, курс Альфа, займаємося складом для Caritas та церковним магазином. Особисто для мене спільнота дала великий духовний розвиток, з’явилося багато відповідей на важливі запитання, а також – це мій «шлях до Бога». Я люблю свою парафію, людей, які її творять. Варто зазначити, що всі спільноти є активними і рівними в правах, бо наші священики не виділяють якусь одну спільноту, а допомагають розватися всім. Священики завжди підтримують нас і наші ініціативи, дають право робити щось самим, право висловити свою думку, але авторитет священика є беззаперечним для всіх. Напевно, саме тому наша парафія розвивається, з’являються нові спільноти, приходять нові люди, яких не отці шукають, а люди приводять самі. Також ось уже три роки ми проводимо Фестин на парафіяльний відпуст. Усе на Фестині роблять парафіяни, кожна спільнота має свої обов’язки».

«Матері в молитві» — це спільнота, яку заснувала близько двох років тому Тетяна Завальська. Пані Тетяна запропонувала іншим парафіянкам збиратися раз на тиждень, проводити молитовні зустрічі, на яких матері будуть молитися за своїх дітей. Уже пізніше вона дізналася, що це дуже популярний рух у цілому світі, не лише серед католиків, а й серед протестантів. На сьогодні у парафії є п’ять таких груп, які постійно зустрічаються і моляться за своїх дітей, а також за обездолених дітей, за яких немає кому помолитись.

На одній із зустрічей руху «Матері в молитві» улипні 2010 року Валентина Розова запропонувала створити групки «Маргариток». Відтодівже є 29 груп. Суть «Маргариток» у тому, що у кожній групці по 7 людей, обов’язком кожного з них є молитися за священика. «Кожна група молиться за «свого» священика, а кожен член спільноти має свій день, коли він молиться. «Я, наприклад, молюся в суботу. Ми маємо постійні зустрічі, де разом молимося. Пам’ятаю, що коли мені запропонували, я одразу ж погодилася, адже розумію, що потрібно молитися за священиків», — розповіла Лариса Андрєєва, учасниця сімнадцятої «Маргаритки».

Однією з наймолодших спільнот є «Легіон Марії». Але ця спільнота активно розвивається під керівництвом Лілії Врублевської. Зустрічі «Легіону» відбуваються щотижня. Спільнота з’явилася після того, як з розповіддю про неї приїхали представники з Кам’янця-Подільського.

Спільнотою ІІІ ордену святого Франциска керує Антоніна Олійник. Ця спільнота також виникла з ініціативи місцевих парафіян. На сьогодні у ній є 32 особи, які не тільки молитвою, а й добрими вчинками допомагають людям. Члени спільноти опікуються хворими, відвідують їх в лікарні, готують до сповіді.

Парафіяльна молодь також докладає багато зусиль для розвитку парафії. Частина з них є скаутами, дехто належить до Спільноти Тезе, є такі, хто організували молодіжний гурт, а дехто встигає скрізь. Ось що розповіли про скаутів брат і сестра Наталія та Богдан Кісілюки, які є головами скаутських загонів дівчат і хлопців: «Нам уже близько 1,5 роки і нас – 41 особа. Ми бачимо плоди своєї роботи, адже і дітям, і молоді, крім катехизи, хочеться ще й якихось рухливих ігор. Це дає нам скаутство. Ми разом виїжджаємо в табори, організовуємо відпочинок, але скаутство – це не лише відпочинок, це форма життя. Усі скаути мають свої обов’язки не лише в спільноті, але і вдома, ми впевнені, що все розпочинається з домашніх обов’язків. У «школі життя» формується особистість, почуття відповідальності і, звичайно ж, зміцнюється зв’язок з Богом.»

Свою нішу в парафіяльному житті також зайняли сім’ї. У нас в парафії існують спільноти «Домашня церква» і «Група молодих сімей». «Домашня церква» зараз налічує7 кругів, у яких по 5 сімей. А група молодих сімей виникла у 2004 році. Молоді сім’ї просто захотіли збиратися, щоб мати змогу обговорити питання, які їх турбують саме на цьому етапі сімейного життя, а також поділитися своїми думками та свідченнями. Вони збираються раз на тиждень, крім простого спілкування між собою, в них проходить катехиза, яку проводить священик, тут вони можуть запитати у священика про все, що їх цікавить, і знайти відповіді на важливі для себе питання чи проблеми.

" Усі спільноти мають свої райони, де вони колядують, а священик вже йде з душпастирським візитом

Окрім спільнот, є ще Парафіяльна рада. Ця рада вирішує господарські справи, тобто допомагає в організації різних ремонтів. До неї входять чоловіки, які самі роблять ремонти на парафії, наглядають за порядком на території. Також всі спільноти мають свої райони, де вони колядують, а священик вже йде з душпастирським візитом.

На парафії є 17 катехитів, які проводять катехизи не лише в себе на парафії, а і в навколишніх селах. Валерій Мазур, який є членом кількох спільнот, розповів: «Я катехизую близько восьми років. Зараз я проводжу катехизи для людей старше 45років в с. Залісці. Спочатку було важко, але зараз люди стали більш відкритими, їм легше щось донести. Ми не маємо на меті змінювати чийсь світогляд, адже люди після 45 вже мають свої переконання, ми хочемо запалити у їхніх серцях любов до Господа, показати, що життя повне лише тоді, коли в ньому є Бог».

CREDO № 2 (124), 2011

Інші матеріали цього номера:

Про меншість, яка веде