Любов — рушійна сила, яка надає життю забарвлення і швидкості. Але цей життєдайний дар можна перетворити на отруту… Хтива нечистота — це викривлена любов, логіка якої нагадує первородний гріх: «Побачила, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, і взяла з нього плід та й скуштувала» (Бут 3, 6). Для хтивого цінністю є тільки те, що приносить приємність тут і зараз. Однак доброчесність і чистота до легких здобутків не належать.
Коли ми кажемо «людина, благословенна Богом», або, як читаємо у Святому Письмі: «Господь є з ним, і через це щастить йому в усьому» (пор. Бут 39, 2), — то часто й не підозрюємо, скільки досвіду треба мати, щоби здобути таке щастя…
Краса чи сила?
Наш перший герой — Йосиф Єгипетський. Це про нього Книга Буття пише як про того, кому вдається зробити все добре й правильно, хоча і шляхом страждань. Сьогодні ми придивимося до історії Йосифа відразу після зради його братів і продажу юнака в рабство.
У Єгипті Йосифа купив Потіфар, вельможа фараона та начальник вартових. По суті — відповідальний за безпеку країни. Доброю службою Йосиф знайшов милість в очах Потіфара. Вельможа спостеріг, що його слузі все вдається і що на Йосифові перебуває Боже благословення. Тому, маючи довіру до нього, Потіфар ставить Йосифа відповідальним за свій дім: «І все, що мав, дав йому в руки» (Бут 39, 4). Таке рішення було до вподоби й Господу, який через Йосифа благословив єгиптянина.
«Йосиф же був поставний і гарний з виду» (Бут 39, 5), — а до того ж молодий. Тому його вподобала дружина Потіфара: «Візьми лишень мене». Аби не образити Бога, не бути невдячним господарю та несправедливим, Йосиф зміг відмовитися. Та жіночу хіть і бажання досягти свого це не зупинило…
Палаючи пристрастю, жінка втілює хитрий план. Вона користається тим, що вдома нікого немає: «Вона вхопила його за одежу й каже: «Візьми ж бо мене!» Але він залишив свою одежу в її руках і втік та й вийшов надвір» (39,11-12). І ось тут почуття жінки Потіфара перетворюються на наклепи, ненависть, обмову, звинувачення проти Йосифа… Розгніваний вельможа ув’язнив його.
Та Господь і далі був із Йосифом (Бут 39, 20-21) — як потім читаємо в Біблії: праведний молодик (який уже вкотре був зраджений!) зумів, однак, не програти свого життя, залишившись справедливим перед Богом і людьми.
Двоє на одну
Інша яскрава розповідь про двобій чистоти і хтивості міститься в пророка Даниїла. Це історія про Сусанну, дружину Йоакима. Автор докладно розповідає про родовід жінки, її поставу і чесноти: «Дочка Хілкії; вельми вродлива й богобоязна, бо батьки її були справедливі й виховали свою дочку за законом Мойсеєвим» (Дан 13, 2‑3).
Ці події розгорталися під час вавилонського переселення. Багатий дім Йоакима і Сусанни був місцем зустрічей депортованих юдеїв, немов частинкою їхньої втраченої Батьківщини. Там судді вирішували невідкладні справи. Опісля всі, хто приходив зі своїми справами в обідню пору, поверталися до своїх домівок. А родина Йоакима продовжувала жити власним життям.
Щоби служити юдеям, були призначені двоє вавилонських суддів. Вони-то і задивилися на жінку… Знаючи про звичаї Йоакима і Сусанни, а особливо про її прогулянки садом в обідню пору, чоловіки запалали пристрастю: «Розум у них пішов обертом, а очі завернулись так, що вони не бачили більш неба й забули про справедливі присуди. Обидва вони запалали любов’ю до неї, але не говорили один одному про муку свою, бо стидалися признатись у своїм бажанні мати її» (Дан 13, 8‑11).
Ця їхня пристрасть переродилася у шпигування за Сусанною. Обоє шукали моменту, щоби використати її для заспокоєння власної жаги. Дочекавшись якось, коли жінка залишилася сама в саду, судді приступили до неї з погрозами й домаганнями. А якби вона відмовилася — її би звинуватили в перелюбі з юнаком.
Однак Сусанна не піддалася: «Скрутно мені звідусіль: бо як зроблю це — смерть мені, а як не зроблю – не втекти мені з рук ваших; але волію, не зробивши цього, потрапити у ваші руки, ніж согрішити перед Богом». Відтак її звинуватили перед слугами, а наступного дня суд ухвалив смертний вирок. Навіть під час процесу ці двоє не приховували пристрасті. У юдеїв жінка не мала бути без намітки, яка би покривала її обличчя в присутності чоловіків, однак двоє нечестивців веліли її зняти, щоби милуватися Сусанною. Свідчення двох осіб мало перевагу, і вирок винесли… Та Господь ніколи не забуває тих, які на нього уповають. Бідна жінка, якій не вірить ніхто, крім Бога, кличе: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане! Ти знаєш, що на мене зроблено ложне свідчення, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають». Коли її вже вели на смерть, Бог заступився за Сусанну через пророка Даниїла, який розкрив змову і фальшиве оскарження беззаконних суддів.
***
Ці роздуми ми завершимо молитвою чистої подружньої вірності, яка була основою подружжя Товії та Сари (Тов 10, 11-12). Їхнє подружнє життя починалося з небезпеки для життя Товії, бо Сара була одержима злим духом, що вбивав її чоловіків першої ж ночі. Попри це Товія, слухаючи небесного порадника й товариша Рафаїла, не побоявся одружитися з нею.
Уповаючи на Господа, чоловік промовив у першу шлюбну ніч: «Устань, сестро, молімся й просім у Господа, щоб учинив з нами милість і спасіння». Його молитва і їхня спільна постава були пречудовими: ««Благословен єси, о Боже батьків наших… Ти створив Адама, ти створив для нього жінку Єву як помічницю йому й опору… Ти мовив: Недобре чоловікові одному бути; зробім йому помічницю, подібну до нього! І нині я беру оцю мою сестру не для розпусти, але з добрим наміром. Зволь помилувати мене з нею, і разом до старости дожити». І сказали обоє разом: «Амінь! Амінь!» Та й лягли спати тієї ночі…» (Тов 8, 4‑9).
Проти такої любові та щирої молитви злий дух уже не мав сили. Адже чистота (на відміну від хтивості, яка збезчещує любов) надає людині ту первісну невинність, якою вона втішалася в присутності Бога. Тому символічна цінність чистоти і є вираженням нашої єдності з Богом, сопричастя з Ним.
о. Віталій ХРАБАТИН
«Католицький Вісник» № 18/ 2015
фінансово.
Щиро дякуємо!
