Массімо Інтровіньє про чотири великі брехні Синоду єпископів на тему сім’ї, який відбувався у Ватикані:
Розгортаючи туринський щотижневик «La Stampa», я знаходжу цікаве дослідження про те, що у тамтешніх парафіях і не лише там «використовують», в поганому сенсі, звіт Синоду. Одна релігійна спільнота Турина гордо називає себе передвісницею сказаного: вона стверджує, що уже давно визнає право повторно одружених на Причастя, як і «закликає Синод». Подібні історії з’являються і в інших великих газетах, та не лише італійських. Ми попереджали про можливу фальсифікацію даних з боку ЗМІ, але те, що відбувається перевищило всі наші очікування. Потрібно визнати: це колосальна містифікація, скандал та ганьба. Якщо так трактувати Синод, то можна побачити чотири брехні. Розглянемо їх, і ми зрозуміємо, що ж, насправді, сказав Синод.
Перша брехня. Жодна парафія, громада, священик або вірний не покликаний «застосовувати» слова Синоду. Синод нічого не вирішив і нічого священикам і вірним не приписав робити. Він не міг би цього зробити. Він не хотів би цього робити. Двічі, на початку і в середині засідання Синоду, Папа Франциск нагадував, що «Синод – це не парламент», він регулюється, у випадку можливих реформ, Апостольським листом 1965 року Папи Павла VI, котрий його створив за власною ініціативою. Цей документ свідчить, що метою Синоду не є впровадження реформ, а надання «інформації та порад» Папі з урахуванням рішень, які він, і тільки він, в кінцевому підсумку може прийняти. Остаточний звіт Синоду не адресований віруючим. Це короткий виклад порад та рекомендацій, котрі Отці Синоду мають намір передати Папі.
Це правда, що Синод проголосував за окремі положення, проте це стосувалось того, що порадити Папі, а не того, що приписати вірним. Ще менше сенсу писати, як це дехто робить, що Папа «програв» би Синоду, тому що за деякими пунктами звіт не був викладеним так, як він хоче. Можливо, треба сказати прямо: Папа «виграє» завжди, тому що, врешті-решт, він один є більшістю, навіть проти всіх.
Друга брехня. Синод не радить Папі дозволити «причастя повторно одруженим». Виразу «причастя повторно-одруженим» чи інших аналогів подібного у звіті просто не існує. Звіт говорить про те, що християнський шлюб є нерозривним і у ньому немає місця для розлучення. Він запрошує прийняти одружених повторно в християнські громади, закликаючи їх брати участь в Месі та парафіяльному житті, але про це вже говорилось багато разів раніше, і це, звичайно, не новина. Що стосується «повної участі в житті Церкви» повторно одружених, то пункт 85 у звіті закликає подумати. До критеріїв відбору повторно одружених, звіт запропонував такі факти: «їхня поведінка зі своїми дітьми, коли подружня вступило в кризу; чи були хоча б спроби примиритись; у якій ситуації є зараз покинутий партнер; який ефект має новий союз на інших членів сім'ї та спільноту вірних; який приклад така людина показує молодим людям, котрі готуються до вступу в шлюб». Проте пункт 86 виключає будь-яку поступовість закону, «тому що у тому ж законі немає градації (Familiaris сonsortio, 34), цей відбір ніколи не зможе абстрагуватись від вимог істини», навіть якщо він повинен буде об’єднати в собі правду та милосердя.
Тому неправильно буде писати, що Синод порадив Папі закликати священиків дозволяти Причастя розлученим, «з огляду на ситуацію». Це правда, що «повна участь» в абстрактному плані може включати в себе доступ до Таїнств, і це пояснює, чому пункт 85 у звіті отримав більшість, потрібну для голосування. Варто пам’ятати, що голосування стосувалось лише того, щоб порадити Папі, у цьому не виключено аргументи тих, хто голосував проти, зазначивши, однак, що пункт 85 не має в собі знаку оклику, а скоріше знак питання, певний синтез різних позицій, про які буде судити Папа. Знаки питання можна трактувати по-різному. Але сказати, що у пункті 85 написано, що доречно давати Причастя повторно одруженим означає, що того пункту просто не читали.
Третя брехня. Ті, хто читає деякі газети вважають, що Синод скликали, аби обговорити розлучених і гомосексуалістів. Папа уже попередив: питання розлучених не є основною проблемою. Але ніхто його не слухав. Про розлучених списано півтори сторінки досить таки великого документу. Остаточний звіт закликає Церкву говорити про красу сім'ї, шлюбу, вірну і нерозривну любов чоловіка і жінки. Синод знає, що в багатьох країнах, у тому числі і в Італії, основною проблемою є не доля подружжя, а той факт, що все більше число молодих людей воліють жити разом, не вступаючи в шлюб. Отці Синоду не рекомендують Папі проклясти та засудити їх, але просять його керувати так Церквою, щоб молоді люди знову закохались у шлюб і вирішували провести своє життя разом в красі сім'ї та з дітьми.
У своїй заключній промові Франциск, звичайно ж, говорив про милосердя, але в першу чергу, він «закликав усіх, зрозуміти важливість інституту сім'ї та шлюбу між чоловіком і жінкою, заснованого на єдності та нерозривності, і цінувати його як фундаментальну основу суспільства і людського життя». У звіті пропонується дуже широке викладення величі шлюбу і ключової ролі сім'ї в Церкві та суспільстві. Це суть Синоду.
Четверта брехня стосується лише певних газет і журналістів, але, можливо, це найбільша брехня. Розпочнемо з видання «Нью-Йорк Таймс». Хтось хотів знайти у звіті Синоду слова про прийняття гомосексуальних союзів. Синод приділив мало уваги гомосексуалістам, проте цього було достатньо, щоб сказати з точністю навпаки. Звичайно, Синод повторив те, що Катехизм Католицької Церкви уже сказав 1992 року: гомосексуалістів потрібно приймати в сім'ях і громадах з «повагою, співчуттям і м’якістю». У той же час, Синод повторює, що шлюб може бути лише між чоловіком та жінкою, і що Церква не приймає, навіть «віддалено схожість гомосексуальних союзів і Божого плану шлюбу і сім'ї». Фраза «навіть віддалено» є дуже важливою. Це означає, що Церква відкидає не тільки «шлюб» гомосексуалістів, але також інститути, як би вони не називались, котрі мають «подібності» зі шлюбом, хоч навіть «віддалено». Сенатор Чірінна, котра говорила, що очікує від Синоду «прийняття» своїх цивільних союзів, які, очевидно, набагато більше схожі до шлюбу ніж «віддалені аналогії шлюбу», була відкинута, та й не тільки вона.
Звіт далекий від тих, хто намагається залякати Церкву, кажучи, що гендерної теорії не існує. Документ підтверджує у пункті 8, що «робиться значний виклик сьогоднішній культурі з боку «гендерної» ідеології, яка заперечує різницю між чоловіком і жінкою. Вона передбачає суспільство без гендерних відмінностей і знищує антропологічну основу сім'ї. Ця ідеологія проводить освітні проекти та законодавчі принципи, які пропагують особисту ідентичність та емоційну близькість радикально відокремлених від біологічної різниці між чоловіком і жінкою. У школах та інших навчальних закладах, йдеться у пункті 58 , «часто представлені моделі, відмінні від християнської концепції сім'ї. Сексуальність часто позбавлена справжньої любові. У деяких країнах навіть ввели навчальні проекти, зміст яких відрізняється від людського і християнського бачення»: відповідно до цього, «твердо визнається свобода Церкви навчати своїй доктрині і право з боку педагогів відмовитись від цього».
У Звіті також критикують міжнародні організації, які хочуть нав'язати гендерну теорію країнам, що розвиваються. Також у звіті різко засуджуються аборти та евтаназія. У рамках питання контрацепції стверджується, що людське життя має бути «знову відкритим», «для того, щоб пробудити бажання народжувати на противагу ментальності, яка є ворожою до життя», – у брехні короткі ноги. Але довгі руки.
Скільки вірних та священиків читають світські газети замість того, щоб читати текст Звіту Синоду і виступи Папи!
Массімо Інтровіньє – відомий італійський дослідник соціології та релігії, віце-директор Католицького Альянсу, асоціації, особливим завданням якої є вивчення і поширення соціального вчення Церкви, директор Міжнародного Центру з вивчення новітніх релігій (CESNUR). Він також є членом «Організації з безпеки і співпраці в Європі», яка бореться проти расизму, ксенофобії, дискримінації християн і представників інших релігій. Автор понад сорока книг, найновіша з яких: «Ти – Петро. Бенедикт XVI проти диктатури релятивізму» (2011), мета якої звернути увагу на вчення Бенедикта XVI.
фінансово.
Щиро дякуємо!
