Презентація нової книжки сестри Ґаліни Ірени Шуміль, присвячена історії чудотворної ікони Летичівської Божої Матері, відбулася 6 грудня у Любліні (Польща).
Книжку було цілком доречно названо подарунком від святого Миколая, оскільки захід співпав із спомином єпископа з Міри. Особливим гостем зустрічі був архиєпископ Станіслав Будзік, митрополит Любліна.
Назва книжки «Ніколи я тебе, люде, не покинула…» була взята з поезії Марії Конопніцької «Богородиця». Публікація представляє цікаву, проте надзвичайно складну історію ікони Летичівської Богородиці та її культ протягом 400 років. У вступі настоятель Летичівського санктуарію о. Адам Пшивускі пише: «В історію Летичівської ікони вплітається історія відкуплення, освячення та виховання людей, котрі протягом стількох років доторкалися стопами та серцем санктуарію в Летичеві. Для них це місце було і є дорогим, вибраним Марією, але водночас від самого початку просякнуте молитвами, сльозами і кров’ю тих, хто мешкав в околицях, і тих, хто прибував здалека. … Летичів завжди був духовною столицею Поділля, фортецею віри, побожності та відваги люду. Це таємниця та особливість цього санктуарію». Зміст книжки опирається на історичних документах, розповідях свідків, а також – подіях, в яких с. Ґаліна особисто брала участь.
Авторка публікації, сестра Ґаліна Ірена Шуміль з ордену Слугинь Непорочної Діви Марії, протягом 50‑ти років опікувалася іконою Летичівської Богородиці, котра нині знаходиться в парафії Божої Матері Святого Розарію в Любліні. Сестра Ґаліна народилася 31 січня 1938 року. 16 липня 1958 року вступила до новіціату сестер‑слугинь Непорочної Діви Марії. Навчалася на факультетах філософії та теології в Католицькому університеті ім. Йоана Павла ІІ в Любліні, і, ще будучи студенткою, працювала в бібліотеці університету. Є автором більш, ніж 50‑ти наукових публікацій.
Книжка стала джерелом натхнення для однойменного документального фільму, знятого в пам’ять інтронізації образу, прем’єрний показ котрого співпав із презентацією. Режисером фільму є Януш Ханас – художник, графік, автор понад сотні пейзажів, режисер багатьох фільмів, творець Люблінської фільмової майстерні. За особливу працю на благо Церкви був нагороджений медаллю Lumen Mundi.
Зйомки фільму велися в Любліні (Польща) та українських містах: Хотині, Львові, Луцьку, Кам’янці‑Подільському та Летичеві. Особливою цікавинкою для глядачів України буде можливість побачити у стрічці єпископів та священиків своїх дієцезій.
Довідка CREDO
Ікона Летичівської Богородиці (Цариця Поділля та Волині) ‒ одна з найкращих копій ікони Salus populi Romani. Дата виконання копії остаточно не визначена, але все вказує на початок XVI століття. Автор, який майстерно написав її олійними фарбами, невідомий.
У 1606 році домініканські монахи, які оселилися у Летичеві наприкінці XIV століття, принесли з Ватикану копію ікони з Базиліки Святого Петра в Ватикані, яку подарував домініканцям Папа Климент VII.
Існує багато переказів про чуда за посередництвом Летичівської Богородиці. Найбільш відоме з них, чудо, коли Марія попередила гетьмана Станіслава Ревера-Потоцького під час сну про наближення нападу татар на військо. А 235 років тому тодішній адміністратор дієцезії здійснив коронацію ікони.
З того часу ікона кілька разів вивозилась з Летичева. І сьогодні у санктуарії в Летичеві висить копія ікони, привезеної до міста понад 400 років тому. Оригінал знаходиться у Любліні (Польща), куди ікону вивезли на тимчасове сховище ще у 1945 році.
Фото: Уляна Біла
фінансово.
Щиро дякуємо!
