Молитва маку

(З духовної спадщини афонських ченців)

Молитва маку, або навчитися молитися як мак. Що це означає?

Розгляньмо символіку цієї квітки. Будь-яка квітка складається з пелюсток, стебла і коріння. Найважливіша частина — пелюстки: саме їхня краса, колір і форма привертають нашу увагу. Червоні пелюстки маку розпускаються наприкінці травня й за добрих погодних умов своєю красою милують наш зір до двох тижнів. Це дуже короткий проміжок часу, це символ недовговічності й минущості людського життя.

Щоби молитися як мак, необхідно стати маком, увібрати в свою свідомість символи цієї квітки. Мак тягнеться до сонця, його пелюстки відкриваються на сонце, вбирають його проміння й тепло. Людина так само повинна тягнутися до Бога, повністю на нього відкриватися, вбирати в себе Божу любов і тепло, розпускати красиві пелюстки своєї душі. Одним це вдається, іншим ні. Одні повністю розпускають пелюстки своєї душі, інші — частково, ще інші — взагалі не розпускають.

Що заважає людині розпустити пелюстки душі й у молитві стати красивою квіткою маку? Причин багато, вони різноманітні, список буде дуже довгим. Попробуймо розглянути хоч деякі з них.

Євангельські Марія і Марта у церковному проповідництві представлені як молитва і праця. Ісус похвалив Марію і скартав Марту. Це можемо сприймати як похвалу молитві й негативне ставлення до праці. Життя багатьох християн розділене на священне і мирське. Священне — це молитва, церква, культ тобто свідомі акти спрямування до Бога. Мирське — це все інше, де ми не думаємо про Бога, а спрямовані до земного, матеріального. Священне — це душа, мирське — це тіло. Душа вічна, тіло тлінне. Душа — це вічність, тіло — тимчасовість. Отож, душа — це безмірна цінність, тіло — тимчасова цінність. Із цього слідує, що молитва й релігійний культ — це безмірна цінність, а праця — тимчасова: мене духовно розвиває молитва, а не праця.

Святий Бенедикт гаслом ora et labora — молись і працюй — підніс цінність праці. Але все-таки праця — це не молитва, а для багатьох християн — ще й перешкода для молитви й духовного розвитку. Як часто можна почути: не маю часу на молитву, бо праця, щоденні турботи поглинають мене повністю. Отож праця відтягує багатьох християн від молитви й часто сприймається як необхідне зло.

Погляньмо на квітку, на ту її частину, якою нехтуємо, — коріння. Квітка живе не тільки сонцем, а й живильними соками землі. Що більші й величніші пелюстки, то міцнішим повинно бути стебло, а коріння — глибше та ширше вростати в землю. Пелюстки, стебло й коріння мають гармонійно відповідати одне одному, між ними має бути рівновага. Коріння, стебло і пелюстки повинні становити єдність. Коріння не менш важливе, ніж пелюстки, які залежать від коріння, — тобто праця не менш важлива, ніж молитва, яка залежить від праці.

А стебло, яку роль воно відіграє? Воно має бути міцним, легким і гнучким, щоб не зламатися під вагою пелюсток і під натиском вітру. Стебло, як посередник між пелюстками і корінням, повинно єднати пелюстки з корінням. Стебло — це наше життя в соціумі, людські відносини в усіх площинах: сімейній, професійній тощо. Вони мають бути як стебло: міцними, легкими та гнучкими — тобто підтримувати молитву й допомагати праці.

Вчитися молитися як мак — це вчитися гармонійно поєднувати всі сфери свого життя, щоб між ними була гармонія і єдність; вчитися не розділяти свого життя на священне і мирське, а щоб усе було священним. Святий Ігнатій Лойола змінив гасло св. Бенедикта на contemplativus in actione — споглядальний у дії, тобто поставив знак тотожності між молитвою і працею. Дух, душа й тіло стають єдністю, одним цілим, спрямованим до Бога в усіх площинах своєї людської екзистенції.

Людське життя триває у часі, ми спрямовані в майбутнє — там нам буде краще, легше, там будемо мати більше. Ми зосереджені на здобутті чогось, накопиченні, й не тільки в матеріальній сфері, але і в інтелектуальній, психічній та духовній. Бо маємо на це ще багато часу. Молитва маку, його скороминущість вчать нас відпускати майбутнє й зосереджуватися на теперішньому, переживати його якісніше й глибше. Для Бога немає часу, Він існує у вічності, а молитва маку відкриває глибше розуміння вічності: це постійна теперішність, постійна одна мить. Вічність і мить — це не протилежності, а одне й те саме. Протилежності існують тільки в нашому розумі. Глибоке пережиття миті — це глибоке пережиття своєї екзистенції у її найглибшому вимірі, де крайнощі з’єднуються і мить стає вічністю. А досвід вічності — це досвід Бога.

о. Олег Кривобочок SJ, Єзуїти в Україні