«Українцям час дорослішати, а дорослість – це відповідальність», – вважає отець Степан Сус, військовий капелан зі стажем. Він є головою Центру військового капеланства і настоятелем Гарнізонного храму свв. Апп. Петра та Павла у Львові.
Нещодавно у Львівській бізнес-школі УКУ отець Степан став спікером на бізнес-сніданку з учасниками програми reflexio. З управлінцями говорили про війну, процеси євроінтеграції та лідерство, повідомляє прес-служба Львівської бізнес-школи УКУ.
Отець вважає, що українці свою європейськість не мають нікому доводити на словах, її радше треба показувати своїми вчинками: «Для мене євроінтеграція означає змінитися самому. Європейськість у теперішньому контексті – це самосвідомість та відповідальність. І час вимагає набувати цих рис вже і зараз, не чекаючи на те, що хтось прийде і скаже: «Ви – уже Європа».
На думку отця Степана, для того, щоб залишатися в мирі з собою і бути успішним у бізнесі, людині потрібні орієнтири у її справі. Тому велике значення мають як лідерство, так і вміння зупинитися.
«У праці, в бізнесі, у служінні є речі, які вимагаються від нас бути лідерами. Колись давно старші отці, мої наставники, сказали мені дві речі, про які я завжди пам'ятатиму:
1. Роби те, чого інші не роблять, щоб пізніше інші робили те, чого вже не робиш ти. Священик повинен реагувати на прогалини і бути інноватором, робити нешаблонні речі.
Коли я був у Бангладеші на місії, мене поселили в місці, де жили три християнські племені. Деякі з них жили як барони в індійському кіно, деякі – дуже бідно. Моїм завданням було вчити дітей англійської. В класі – 85 дітей, а світла нема. Видно тільки перших 5 рядів… Це був перший раз, коли я увійшов у таке середовище, я не знав, що робити. Але треба було зібратися і працювати.
2. Іноді в житті обставини показують, що неважливо, яка у тебе освіта, які ти маєш титули, а важливо те, чи можеш ти дати собі раду. А для того, щоб давати раду, потрібен досвід та вміння зупинитися, щоб озирнутися в минуле і подумати про майбутнє. Перед нами зараз багато завдань, що вимагають усвідомити, у якому часі ми живемо. Але не варто поспішати вирішити усі проблеми і виконати всі завдання. Адже, зупинившись на одну хвилину, ми можемо врятувати кілька днів».