Вірність у служінні та милосердя — взаємопов’язані, а в їхній взаємності та взаємодоповнюваності можна розгледіти присутність Доброго Пастиря.
Такими думками Папа Франциск поділився зі своїми помічниками, проповідуючи в базиліці Святого Петра з нагоди Ювілею Римської курії, Губернаторства держави-міста Ватикану та інституцій, пов’язаних з Апостольською Столицею.
У понеділок, 22 лютого 2016 р., в день свята Престолу святого Петра, Святіший Отець зі своїми найближчими помічниками та їхніми родинами здійснили спільну прощу з нагоди Святого Року Милосердя. Зустріч розпочалася в залі Павла VI у Ватикані молитвою Літургії Годин, в якій брав участь Папа, після чого о. Марко Іван Рупнік, ТІ, виголосив духовну конференцію на тему «Милосердя у щоденному житті». Із залу Павла VI всі вирушили до базиліки Святого Петра. Святіший Отець приєднався до молитовного походу і разом з усіма увійшов до храму через Святі Двері, потім очоливши Службу Божу.
«У ці хвилини Господь Ісус кожному з нас ставить Своє запитання: “А ви що скажете, хто я?”, – зауважив Святіший Отець у світлі євангельського уривку про Петрове свідчення віри. – Це ясне і безпосереднє запитання, від якого неможливо втекти чи залишатися нейтральним перед його обличчям, ані відкласти відповідь чи делегувати її комусь іншому». Але у цьому запитанні «нема нічого інквізиторського», навпаки, воно «повне любові» нашого «Єдиного Вчителя», Який заохочує оновити нашу віру в Нього. «І першим покликаним відновити своє визнання віри є Наступник святого Петра, на якому лежить відповідальність утверджувати братів», – додав він.
«Ти Христос, Син Бога живого!». Святіший Отець заохотив слухачів вчинити своїми ці Петрові слова, щоб думки і погляд «були зосереджені на Ісусі Христі», Який є «початком і метою кожної дії Церкви», фундаментом, «на якому слід будувати».
«З цього визнання віри, – сказав Папа, – для кожного з нас випливає завдання відповісти на Боже покликання. Від пастирів насамперед вимагається мати за приклад самого Бога, Який дбає про Своє стадо. Спосіб діяння Бога описав пророк Єзекеїл: Він шукає загублену овечку, приводить до отари ту, яка заблукала, перев’язує поранену та лікує недужу. Така поведінка є знаком безмежної любові. Це вірне, постійне і безумовне посвячення себе тому, щоби всіх найслабших могло досягнути Боже милосердя».
У цьому контексті проповідник пригадав, що згадане пророцтво було викликане ствердженням занедбань з боку пастирів Ізраїля, а тому «також і нам, покликаним бути пастирями Церкви, корисним буде дозволити піддатися тому, щоб нас просвітило, очистило, перемінило і повністю оновленими повернуло до виконання нашої місії обличчя Бога Доброго Пастиря. Щоб також і в наших місцях праці ми могли відчувати, розвивати та здійснювати сильне пастирське наставлення, насамперед, щодо людей, яких щодня зустрічаємо. Щоб ніхто не почувався залишеним без уваги чи зневаженим, але зміг відчути, насамперед, тут, дбайливу опіку Доброго Пастиря», – побажав Святіший Отець.
Звертаючись до працівників Римської Курії та інших ватиканських інституцій, Папа пригадав, що їхнім та його покликанням є співпрацювати з Богом у «фундаментальній та унікальній справі», якою є «свідчити своїм життям перемінюючу благодать та оновлюючу силу Святого Духа». З цього також випливає заохочення дозволити на те, щоб «Господь звільнив від будь-якої спокуси, яка віддаляє від суті цієї місії» та наново відкривати «красу визнання віри в Ісуса Христа».
«Вірність у служінні, – підсумував Наступник святого Петра, – добре поєднується із милосердям, яке ми бажаємо досвідчити. У Святому Письмі, серед іншого, вірність та милосердя є нерозлучними. Там теж присутня вірність, там перебуває й милосердя, саме в їхній взаємності та взаємодоповнюваності можемо розгледіти присутність Самого ж Доброго Пастиря. Вірність, якої від нас вимагається, полягає в тому, щоб діяти згідно з Христовим серцем».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
