Поради

Маруда іспиту сумління

26 Лютого 2016, 08:11 2669
вправи

Кожен із нас пережив хоча б раз такий досвід: зробив щось погане, почувався нечистим, спаплюженим і прагнув якнайшвидше звільнитися від цієї гидоти.

Замислюючись над причиною такої ситуації, помічав діяння диявола, може — власної гріховності…Та відразу біг до сповіді. Аж до наступного разу стаєш чистим і невинним. На жаль, «той наступний раз» траплявся надто швидко. У чому ж помилковість такого мислення?

Іспит сумління? Це жах!

Іспит сумління може бути справжнім жахом, особливо тоді, коли людина неправильно його застосовує або хибно розуміє. Може, варто пригадати декілька ключових моментів?

Іспит сумління — моя повсякденна практика!

По‑перше, треба нагадати, що іспит сумління потрібно робити часто. Оптимальна версія — щоденно, в найгіршому разі — принаймні раз на тиждень.

 

Чому?

Іспит сумління — це ніби вправа, яка приноситиме плоди, коли практикуватиметься регулярно. Коли ми сприймаємо іспит сумління таким чином, він не тільки очищує наш світогляд — наш погляд на себе та інших, але також «загострює» наше сумління, робить його більш зрілим. Із нами може статися так, як у притчі про брата, якому настоятель сказав поливати квіти ситом. Брат приніс небагато води (до іспиту сумління необхідно постійно повертатися), однак сито при цьому очистилось (роблячи регулярний іспит сумління, ми формуємо його, покращуємо, вдосконалюємо, робимо чутливішим…)

Іспит сумління? Навіщо морочити собі голову?

У поточному зрозумінні, іспит сумління — це самокатування злом із минулого (може, навіть вигаданим злом). Найкраще відмовитися від цього й піти до психотерапевта! Однак як справа складніша, ніж здається.

Ми робимо іспит сумління для того, щоб могти краще відрізнити добро від зла. В нашому житті трапляється багато ситуацій, коли ми не знаємо, як поводитися. Нерідко обидва рішення здаються добрими, або ж усі — поганими. Виплутатися з цього безладу нам допоможе сформоване сумління. Воно — наче меч, а гострити його можна за допомогою регулярного іспиту сумління.

Зробімо важливий висновок: ідеться не тільки про викривання зла, а радше про внутрішню сформованість, яка допоможе нам ухвалювати правильні рішення. Іспит сумління — це не тільки щось, що треба робити перед сповіддю. Він допоможе нам щодня робити слушні рішення; це формування нашої моральної чутливості. Словом, ідеться про постійну християнську формацію згідно зі вказівками Євангелія.

Іспит сумління? Ну то як це робиться?

Отже, як приступити до цього щоденного заняття?

Поставмо собі два запитання: як чинити поступи у доброму? Як уникнути зла?

молитва

Як чинити поступ у доброму?

Наш орієнтир — Заповіді та Євангеліє. Вони повинні надихати нас на добро, відкривати нам очі на приховані досі можливості. Таке питання необхідно ставити собі перед Богом (що я маю робити, аби прославляти Тебе?) та маючи перед очима своїх ближніх (родину, близьких і т. д.; що я маю чинити, аби наші стосунки поглибились, аби очистити їх від егоїзму). Висновки мають бути практичними та придатними до виконання: пафосні рішення залишаються пафосними, але надто рідко втілюються в життя. До єдності й любові йдеться все життя — послідовно, але малими кроками…

Як уникнути зла?

Дивлячись на наш вибір та можливі варіанти, ми інтуїтивно розуміємо, які з них знаходяться на межі (або ж далеко поза нею) добра й зла. Питання має йти у напрямку «як я можу уникнути зла в майбутньому?» Що змінити у своєму житті, аби така ситуація не повторювалася? Як я можу зменшити ризик небезпеки? Тут нам на допомогу прийде терпеливість, адже швидкі рішення трапляються дуже рідко. Необхідно боротися, підводитися після падінь… Також висновки мають бути практичними та можливими до виконання.

У Божій присутності…

Усе це повинно відбуватися перед Богом. У присутності нашого Господа ми розуміємо своє життя. Але чинимо це, аби бути ближче до Нього. Ніщо так не зближає нас із Ним, як те, що ми ділимося з Богом нашими радощами й смутками, нашими успіхами та поразками… Коли стоїмо у правді перед Богом, то зміцнюємо любов. Ніщо так не очищує, як правда. Навіть якщо її важко прийняти…

Підсумковим висновком кожного іспиту сумління є вічна любов Господа до нас. Хоча б заради цього варто до нього взятися…

За матеріалами: Stacja7
Переклад: Мирослава Сиваківська, СREDO

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: