Роздуми над Словом Божим на середу V тижня Великого посту
Книга пророка Даниїла переказує слова людей, приречених на смерть: «Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, Він визволить нас, царю, й з твоєї руки, а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотій статуї, яку ти поставив, не вклонятимемось» (Дан 3, 17-18). Отож їх кидають у вогонь, а цар Навуходоносор каже: «А он я бачу чотирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на Сина Божого» (Дан 3, 92). То саме цей четвертий, згідно з Дан 3, 95, рятує їх із вогню, а цар заявляє: «Благословен Бог Седраха, Михаса і Авденаго, що послав свого ангела й визволив своїх слуг» (Дан 3, 95).
У розмові з юдеями Ісус стверджує, що Його справжні учні — ті, хто дотримується Його вчення. Замало захопитися Ісусом, потрібно поступово втілювати у своє життя Його слово. Правда Ісуса визволяє від неправедного життя, неналежного мислення, від злого духа, який брехнею спроваджує людину на манівці (пор. Йн 8, 31-32). Правда визволяє з неволі гріха, який, немов павутиння, паралізує людину, зводить її до рівня невільника (пор. Йн 8, 34). У своєму вченні Ісус посилається на авторитет Отця, якого бачить і якого знає, але також вказує на людей, які, на жаль, слухняні сатані (пор. Йн 8, 38.44).