У Папській Українській Колегії Святого Йосафата 2 березня відбулася зустріч Постійного Синоду УГКЦ з членами дипломатичного корпусу, акредитованого при Святому Престолі. Захід розпочався молитвою у колегіальній каплиці, після чого у конференц-залі дипломати мали нагоду почути розповідь ієрархів та поставити свої запитання про ситуацію в Україні, співпрацю між Церквами та соціальні ініціативи Церкви в обставинах сьогодення.
Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук у вступному слові пояснив контекст, в якому відбувається ця зустріч. Він зазначив, що проведення чергового засідання Постійного Синоду в Римі та зустріч зі Святішим Отцем були заплановані у контексті сумної річниці 70-річчя Львівського псевдособору 1946 року, яким було ліквідовано УГКЦ на терені Радянського Союзу.
Запланована зустріч з Єпископом Рима має на меті засвідчити сопричастя, яке було підтверджене мучеництвом та подвигом підпільної Церкви. Отож, як зазначив Блаженніший Святослав, цей візит має під собою «вираження віри народу», а не якесь політичне підґрунтя. А те, що він відбувається також у контексті неоднозначної реакції українського суспільства на так звану Гаванську декларацію, названо провидінним збігом.
Владика Борис Ґудзяк, Єпарх Паризький та Голова Департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ, представив дипломатам актуальний стан УГКЦ у контексті тернистого шляху, який вона пройшла після ліквідації на теренах СРСР та в контексті відродження після здобуття Україною незалежності. Далі єпископ представив актуальні соціальні проблеми, які переживає Україна, вказуючи на зубожіння, спричинене війною, на гуманітарні виклики, пов’язані із наявністю 2 мільйонів внутрішньо переміщених осіб.
Зустріч також стала нагодою спростувати міфи та пропагандистські штампи, пов’язані з Революцією Гідності та актуальною агресією проти України, представити діяльність Всеукраїнської Ради Церков і Релігійних Організацій, яка об’єднує не лише християн різних конфесій, але й представників юдаїзму та ісламу.
Відповідаючи на запитання про стан міжконфесійних стосунків, Глава УГКЦ підкреслив: «Ми навчилися не лише мирно співіснувати, до чого закликає згадана Декларація, але співпрацювати та промовляти одним голосом». І хоч на перешкоді богословському діалогові стають різні причини, практичний екуменізм досягнув дуже високого рівня, зокрема, в контексті необхідності давати спільну відповідь на сучасні виклики. Адже екзистенційні проблеми руйнують стіни, тому «екуменізм в Україні – це не дипломатія і не теорія, але практичне життя».
Мова йшла також про те, яким чином Церква повинна запобігти зневірі серед людей, викликаній різними теперішніми випробуваннями, про джерело надії. Наголошено, що в українському суспільстві з’явилася велика кількість людей, які готові прямувати вперед, у той час як політики можуть викликати розчарування. У цьому контексті важливим є «рух знизу», різні реформаторські ініціативи, які здійснюються завдяки починанням різних громадських об’єднань.
Відзначено, що одним із внесків Церкви у згаданий процес є поширення соціальної доктрини, яка сьогодні знаходить в Україні вдячну аудиторію. Принципи цієї доктрини, такі як солідарність, субсидіарність, пошана до гідності людини, спільне добро, а також пригадування про те, що чесний бізнес є можливим, затребувані в українському суспільстві, таким чином соціальне вчення також стає засобом євангелізації.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
