Шануй хліб

Пам’ятаю свою бабусю, яка не різала хліба, не накресливши на ньому знаку хреста. Так само робить моя мама, хоч і в часи, коли для сім’ї з восьми осіб практичніше купити нарізаний хліб, цей жест зробити важче.

Зазвичай, коли я замовляю їжу, то беру найбільші порції — піцу XXL, плюс набір із потрійним м’ясом і великим напоєм або подвійну порцію картоплі-фрі. Найбільша — nomen est omen — в цьому разі проблема полягає не в тому, що я дедалі більше наближаюся до магічної тризначної цифри ваги тіла; найбільша проблема не втому, що здоров’я здає; найбільша проблема, врешті-решт, не в тому, що, коли беру в сестри хула-хуп, то він якраз підходить за розміром.

Катастрофою — кажу це свідомо — є той факт, що іноді не доїдаю [замовленої їжі]. Не можу вмістити в себе бортик піци чи буквально три шматочки фрі. Не згадую тут про ту, здавалося б, малу шкоду, щоби виправдати себе, бо це не може бути виправдане. Марнування їжі є серйозним гріхом проти щедрості Бога. Незалежно від того, чи йдеться про кілограм смаженої картоплі, три шматочки картоплі, чи пів-шматочка. І коли я в своїй ході сорому прямую до мети, якою є смітник фаст‑фуду, я обіцяю собі, що це востаннє. І сподіваюся, що останній раз був насправді останнім разом.

Моя бабуся Леокадія креслила ножем на хлібі знак хреста не тому, що мала такий звичай. Не був це також просто жест. Це була свого роду літургія, акт поклоніння в родині з метою виказати вдячність і повагу до Бога, який тільки і виключно зі своєї доброти дав їжу кільком людям. Їжа — як їжа — не тільки дає задоволення для смакових рецепторів, але й дозволяє жити.

Я не хочу використовувати інші правдиві образи, де моя бабуся під час війни довгі дні не мала крихти хліба в роті. Я не хочу згадувати про те, скільки праці багатьох людей коштував такий бажаний буханець свіжого хліба. Я роблю це тому, що в свідомості сучасної людини хліб береться з магазину — він просто там є. Ми бездумно їмо хліб білоруський, калач дніпропетровський, ковбасу краківську, і так само бездумно позбуваємося їх.

Ганебним, як на мене, є закон, який діє так, що підприємцям вигідніше знищити їжу, ніж комусь її віддати. Таким чином сотні тонн продуктів опиняються на смітниках. А брак поваги до хліба є браком поваги до Бога, завдяки якому ми цей хліб маємо.

За матеріалами: Bóg, honor & Rock’n’roll
Переклад: Олена Довгальова, СREDO