«Церква не є елітою священиків», – пише Папа Франциск в посланні президенту Папської комісії у справах Латинської Америки кардиналу Марку Уеллі. На початку березня ця ватиканська комісія працювала над темою «необхідної участі мирян у громадському житті» країн Латинської Америки.
Пастир ніколи не повинен вказувати мирянину, що той повинен робити і говорити в різних галузях: миряни знають про це набагато краще і більше за священиків, пише Папа Франциск, кажучи про баланс у відносинах між священиками і мирянами, а також відзначаючи «спокуси» духовенства, які зміщують цей баланс, приводячи до помилок і перегинів.
У своєму листі кардиналу Уеллі Святіший Отець розмірковує про ситуацію в латиноамериканській Церкви, однак актуальність його роздумів має універсальний характер. Одним з «найбільших спотворень» у відносинах між священиками і мирянами є «клерикалізм», який, затемнюючи «християнську особистість» і «применшуючи благодать Таїнства Хрещення», створює свого роду «еліту мирян», в яку входять виключно співробітники священиків. Самі не усвідомлюючи цього, підкреслює Папа, «ми забули про вірян, які часто спалюють свою надію в щоденній боротьбі, щоб жити по вірі. Клерикалізм не в змозі побачити такі ситуації, тому що він більше стурбований домінуванням простору, ніж створенням процесів».
Святіший Отець підкреслює: ніколи не можна забувати про те, що «наше перше і основне помазання ґрунтується на нашому Хрещенні. Ніхто не був охрещений у священики або єпископи. У Таїнстві Хрещення ми стали мирянами, і це залишило слід, якого ніхто і ніколи не в змозі стерти». Священики покликані жити посеред своєї пастви, серед людей, чути биття їх серця, довірятися «своїй пам'яті» та «нюху». Вони повинні сподіватися на співпрацю Святого Духа, Який «зовсім не є «власністю» церковної єрархії». Все це, пише Папа Франциск, «зберігає нас» від деяких гучних і прекрасних «гасел, які не в змозі підтримати життя наших громад». Тут Святіший Отець наводить знамениту фразу: «Тепер – час мирян», відзначаючи, що зараз це «виглядає так, ніби годинник зупинився».
«Церква, – продовжує Папа, – це не еліта священиків, присвячених Богу осіб, єпископів». Святий Народ Божий складають усі віруючі, тому сам факт залучення мирян в суспільне життя означає для єпископів і священиків особливу місію пастирства: підтримувати надію і віру в сьогоднішньому світі, повному протиріч, особливо серед найбідніших верств населення. «Це означає, що посеред нашого народу і разом з ним пастирі покликані захищати його віру і надію, сприяючи милосердній любові і братерству, прагненню добра, правди і справедливості».
«Було б нелогічно і навіть неможливо думати, – зазначає Папа, – що в якості пастирів ми володіємо монополією на рішення численних проблем, які нам підносить сучасне життя». «Не можна встановлювати загальні приписи щодо організації Народу Божого всередині його суспільного життя». Навпаки, «ми повинні стати на бік нашого народу, супроводжуючи його в пошуках і підтримуючи ідеї, здатні дати відповідь на поточні проблеми». Беручи до уваги ідентичність і реалії Народу Божого «в самому центрі соціального, громадського і політичного життя, ми повинні визнати, що миряни потребують нових форм організації віри і її святкування».
У своєму посланні президенту Папської комісії у справах Латинської Америки кардиналу Уеллі Святіший Отець підкреслює: клерикалізму, який направляє, уніфікує і виробляє «християнські світи і простори», протистоїть «народне пастирське служіння», типове для Латинської Америки. У тому випадку, якщо воно «правильно орієнтоване», таке душпастирство «є багатим цінностями, справжньою спрагою Бога, терпінням, почуттям хреста в повсякденному житті і відданістю; воно здатне на щедрість і жертовність аж до героїзму».
«У нашому народі, – зазначає Папа Франциск, – ми покликані зберігати два особливі спогади: пам'ять про Ісуса Христа і пам'ять про наших предків». «Втратити пам'ять означає викорчувати нас з того місця, звідки ми прийшли, і, отже, не усвідомлювати, куди ми йдемо». Коли мирянина відривають від коренів його віри і походження, від його коренів у святому Народі Божому, то його викорчовують з його ж приналежності за Хрещенням і таким чином позбавляють благодаті Святого Духа. «Наша роль і наша пастирська радість, – пише на закінчення Святіший Отець, – полягає в допомозі та підтримці – як це робив багато хто задовго до нас – матерів, бабусь і батьків, справжніх героїв історії: не тільки по нашій добрій волі, але по праву і за власним статутом. Миряни є частиною святого Народу Божого і, отже, головними дійовими особами в Церкві і світі. Ми ж покликані служити їм, а не користуватися ними».
За матеріалами: Радио Ватикана
фінансово.
Щиро дякуємо!
